Валерій Яремченко: «Кращий подарунок до ювілею можуть зробити наші військові»
В день свого 75-річчя ексклюзивне інтерв‘ю нашому сайту дав легендарний тренер донецького Шахтаря Валерій Яремченко.
— Валерію Івановичу, наразі ви в безпечному місці?
— Так, останнім часом ми з дітьми проживали в Харкові, звідки переїхали з Курахового, але з відомих причин вимушені були виїхати і з цього прекрасного міста, яке потерпає від обстрілів. Зараз знаходимося ближче до центру України, і є такими ж біженцями, як і багато людей нашої країни.
— Свою позицію щодо дій російських загарбників ви неодноразово висловлювали в своїх попередніх інтерв’ю. Впевнений, що вона не змінилася, чи не так?
— Лише посилилася. Ще в 2014 році я говорив, що росіяни — справжні загарбники. Не місце їм в Україні та усьому цивілізованому світі.
— Ви працювали в Шахтарі та Карпатах. Мовна проблема, яку намагаються нам малювати, деколи існувала?
— Такого не було ні у Львові, ні в Донецьку. Не потрібно нічого вигадувати. Так, звісно, ми живемо в Україні, тому маємо знати свою рідну мову. Але львівяни добре розуміють російську, а донетчани — українську. Так само і я. В мене ж батько — українець, а мати — росіянка.
Вважаю, що не потрібно робити з мови якийсь політичний інструмент. В Швейцарії вільно спілкуються французькою, німецькою, італійською мовами. І не мають ніяких проблем.
— Ваш рідний Шахтар нещодавно став по-справжньому українським клубом. Таким, який свого часу ви тренували. Вас це тішить?
— Давайте не поспішати з висновками. Легіонери багато дали команді, підштовхуючи до зросту наших гравців, які тепер отримали шанс себе проявити. Бажаю їм його використати та хоч якось потішити людей, які опинилися в такій складній ситуації.
— Будете святкувати своє 75-річчя?
— Ми нічого не планували. Зараз такий час, що плани — це щось з іншого життя. Зберемося з рідними, повечеряємо та й годі.
— Яким для вас буде кращий подарунок до ювілею?
— Новина про те, що українські військові звільнили нашу землю від загарбників. Від цього виграють всі українці, в тому числі мої рідні. Вірю в нашу перемогу.
Євген ГРЕСЬ