Ігор Йовічевич: «Якщо не можеш виграти, то не програй»
Головний тренер донецького Шахтаря Ігор Йовічевич прокоментував нічийний результат поєдинку із Селтіком
У другому турі групової стадії Ліги чемпіонів гірники у Варшаві зіграли внічию із Селтіком (1:1). Після гри дії своїх підопічних оцінив головний тренер Шахтаря Ігор Йовічевич. Його слова приводить клубна прес-служба.
— Це був важкий матч. Я вас запевняю, що кожній команді було б непросто з таким Селтіком. Це найкращий Селтік протягом останніх 20-ти років — із гарним тренером і з дуже динамічними футболістами, які дуже швидко вступають у відбір м'яча після втрати, є дуже агресивними в пресингу, не дають «дихати» взагалі. Якщо ви бачили, то в першому матчі вони мали забивати чотири м'ячі Реалу. Програли 0:3, але до 60-ї хвилини Селтік перевершував мадридців і за моментами, і за грою. Тож ми тут не говоримо про випадковість, ми готувалися дуже серйозно. Вони мають більше досвіду, в них інтернаціональний склад із високою вартістю гравців, вони були фаворитами. Ми знали, що початок матчу буде агресивним, і витримати цей момент для нас було дуже важливо. Однак вони забили. Вони відчували підтримку своїх уболівальників, які їх увесь час штовхали вперед і надавали енергію. Проте є одна річ, дуже важлива для нас, для нашої команди, яка є молодою, талановитою, дисциплінованою і з характером, — це, коли ти пропускаєш, то повертаєшся до гри, повертаєшся до матчу. І ми повинні відчувати гордість, це важливо для молодих хлопців, що ти знову взяв м'яч у ноги, контролював м'яч і повернувся до гри. І, забивши гол, можна було забивати ще: був сантиметровий офсайд, однак відчуття було, що ми як мінімум на одному рівні граємо, адже в нас м'яч, ми можемо думати. І їхній пресинг вже не був настільки успішним, тому що ми почувалися впевнено. У другому таймі, звичайно, вони нав'язали свою гру, було кілька вимушених замін, але кожен гравець, який виходив у суперника, був ще дорожчим за вартістю. Тож для нас це чудовий досвід. Гадаю, що не давали суперникові створювати багато моментів. Знали, за кого ми граємо: розуміємо, що нас підтримували люди на трибунах, давали нам імпульс, плюс 40 мільйонів українців, які перебувають у своїй країні, які 100% дивилися наш матч і надавали нам енергію. Тож це очко, можна сказати, відмінний результат. Не лише тому, що взяли бал, а ще й забрали два очки в Селтіка. Це може бути важливо, тому що ніколи не знаєш, як буде далі. Повинні пишатися, що команда виявила характер, билася до кінця й неможливе вможливила. Те, що вважали всі неможливим проти Лейпцига, ми зробили можливим. Це і є найскладніше — коли ти терпиш, то мусиш думати тільки про неможливе. І якщо не можеш виграти, то не програй. І за цю енергію, цей характер Бог допомагає зрештою.
— Ви сказали про атмосферу на трибунах, а як ви почуваєтеся у Варшаві? Чи можна сказати, що почуваєтесь тут як удома?
— Не можу так сказати, адже ми тут лише два дні та ще навіть не побачили міста. Сподіваюся, після перерви на збірні, після вихідних ми повернемося сюди, до Варшави, і зможемо більше познайомитися з містом. Тренуватимемось тут до нашого наступного матчу в чемпіонаті України. Однак ми вдячні Легії за те, що можемо тренуватися в оптимальних умовах на їхній спортивній базі. І Варшава як місто дуже гарна. Це не обговорюється. Це одне з найкращих міст у Європі. І ми хочемо подякувати вболівальникам, які перебували на стадіоні, — ми дуже добре відчували їхню підтримку, вони нас просто несли вперед. І були навіть моменти, коли ми не відчували втоми, — просто з'єдналися з трибунами й літали полем за кожним м'ячем. Тож ще раз дякуємо всім, хто був на стадіоні. А до Варшави ще повернемось після перерви.
— За кілька тижнів вам доведеться двічі зіграти з мадридським Реалом. Як готуєтесь до матчів із цим непростим суперником?
— Насамперед хочу відпочити після цих двох матчів і напружених навантажень — психологічних, емоційних. І вже коли підходитимемо до матчу з Реалом, то почнемо готуватися до них як тактично, так і командно. В одному матчі все можливо. Один матч завжди може виграти не фаворит. І того дня вони повинні довести, що вони кращі. Вони справді фаворити — це найкращий клуб у світі. Для мене було великою честю грати за цей клуб упродовж п'яти років — від 1991 до 1996 року. І це клуб, який шліфував мене як особистість. Я дуже вдячний багатьом людям, які там працюють зараз, які грали зі мною в той час. Буде дуже великий виклик, гарні спогади — зіграти з мадридським Реалом на Сантьяго Бернабеу, де я виступав як футболіст. Чимало таких компонентів, що збуджують у мені гордість. Однак до цього моменту є ще трохи часу: хочемо відійти, відпочити, набратися нових емоцій і потім успішно зіграти проти найкращого клубу у світі.
Олег Федорчук: «Шахтар був ближче до нічиєї, ніж до поразки»