Руслан Ротань: «Ніколи не тиснув на команду результатом — і не стану цього робити»

Головний тренер молодіжної збірної України (U-21) Руслан Ротань дав ексклюзивне інтерв’ю нашому сайту.

Руслане Петровичу, чи могли б ви у двох словах описати теоретичну готовність нашої молодіжки до вирішальних матчів відбірного циклу Євро-2023?

— У двох, гадаю, не вийде, але на папері, в цілому, все гаразд. Головне інше — в збірну ми приїдемо, читаючи позитивні новини з фронту. Не втомлююсь дякувати ЗСУ та пишатися ними. Такими думками переймається вся наша молодіжка, я це точно знаю.

Ми добре вивчили збірну Словаччини, переглянувши більше 10-ти ігор за її участі. Інформації дуже багато, тому важливо виокремити найголовніше. Наразі цим і займаємося. Чекаємо на заявку суперника, але сюрпризів там, гадаємо, не повинно бути — вже зараз я маю повне досьє (відео, статистику) на 18-х словацьких гравців з основної обойми.

Проте, завдання номер один — якомога швидше згадати саме наші принципи гри. Ми ніколи не приховуємо, що, враховуючи, звісно, певні стилістичні та тактичні особливості гри суперника, будуємо свій футбол та не під кого не підлаштовуємося. Так буде і цього разу. В даному напрямку робота вже триває. Як тільки-но викликаний нами гравець відіграє свій останній перед приїздом в збірну матч за клуб, на його телефоні відразу з’явиться відео з нагадуванням наших головних ідей. Тобто, з теорією проблем немає, але її потрібно втілити в життя.

Кадрова ситуація вас не турбує?

— Маємо дві втрати — і вони дуже суттєві. Це стосується голкіпера Руслана Нещерета та нападника Владислава Супряги. Це наші основні виконавці, які є дуже корисними як на полі, так і за його межами. Ми ретельно аналізуємо вплив кожного представника команди на клімат в колективі, тому дуже шкодуємо, коли втрачаємо важливих і в цьому сенсі виконавців.

Я вже не раз говорив і ще раз скажу, що пишаюся працювати з такими чудовими та вихованими хлопцями, за що вдячний перш за все їхнім батькам та тренерам з клубів. Ми довго будували цей колектив, і він у нас є — 100%.

В вашому списку на Словаччину був присутній голкіпер Шахтаря Анатолій Трубін, але вчора його покликали до національної збірної. Ви спокійні за пост номер один?

— Так, ми дійсно занепокоєні тим, що почнемо свою підготовку без двох основних голкіперів — Нещерета та Трубіна. Звісно, ми розраховуємо на Кирила Фесюна, який вже давно в нашій команді, але в Колосі у нього немає ігрової практики. Викликали двох новачків — вже досвідченого Дмитра Мацапуру та юного Якова Кінарейкіна, але для них це буде перший приїзд в збірну.  

Тим не менш, я не бачу ніяких причин панікувати, причому такий самий настрій і в нашого тренера воротарів — Віталія Реви. До того ж, ми не виключаємо, що Трубін все ж таки приєднається до нашої команди — є така попередня домовленість з головним тренером національної збірної. Словом, поки що ситуація контрольована.

— Останніми днями в ЗМІ активізувалися розмови про те, що саме наразі важливіше для українського футболу — успішний виступ першої збірної в Лізі Націй чи вихід молодіжки на Євро-2023. Як вважаєте ви?

— Так ви ж самі відповіли на це запитання, назвавши національну збірну першою. Такою вона, безумовно, і є в усьому світі, тому її інтереси набагато важливіші, і всі ми чекаємо, що наша перша команда повернеться в еліту Ліги націй, де вона виступала під керівництвом Андрія Шевченка, втративши там місце не зовсім за спортивним принципом.

Інша справа — загальна стратегія розвитку українського футболу. Треба пам’ятати наш досвід виступів на молодіжному Євро в 2006-му та 2011 роках та порахувати гравців, які потім не просто потрапили в національну збірну України, а стали там її лідерами. Тому, вважаю, що рішення має бути декілька разів зваженим.

Але ж результат на молодіжному рівні це не головне. Саме так?

— Не головне без розвитку гравців, без розкриття їхніх якостей, які відповідають сучасним вимогам. Я ніколи не тиснув на футболістів результатом — кожен з них це може підтвердити. Завжди підкреслював, що відповім за кожну поразку, а ви маєте відповідати, разом зі мною, за кожну гру.

Не буде тиску і цього разу. Зайвий він і тому, що хлопці так близько підійшли до своєї мети, що особливо мотивувати їх взагалі не потрібно. Але я їм нагадаю, що вони мріють не просто поїхати на Євро, а показати там змістовний футбол.

Тобто, ви не просили в першій збірній Іллю Забарного та Михайла Мудрика?

— Звісно, ні. У нас є робоча комунікація з національною командою. Нам сказали, що ми можемо розраховувати на Анатолія Трубіна, Олександра Сироту та Данила Сікана, але, раптом що, любого з них можуть забрати. Одне «раптом» вже сталося — травмувався голкіпер Динамо Георгій Бущан.

Зрозумійте, Забарний вже давно є не просто гравцем основного складу національної збірної, а провідним її виконавцем. Я не знаю, чи багато футболістів в нашій історії зіграли в 20 років вже більше двох десятків матчів за головну команду країни. Тут питань взагалі може не бути.

Щодо Мудрика ситуація, можливо, трохи інша — на відміну від Забарного, він проходив з нами майже весь шлях. Проте зараз Михайло демонструє чудову гру на самому високому рівні, тому всі питання і тут можуть відпасти. Знову ж таки, треба розуміти ті стратегічні завдання, які стоять перед українським футболом, та бажання потрапити на Олімпійські ігри.

Хочу нагадати, що фінальна частина молодіжного Євро — це вже не юнацький турнір, а змагання 23-річних професіоналів, переважно граючих саме за перші команди провідних європейських ліг. Ви можете мене виправити, але я не пам’ятаю такого, щоб до фіналу молодіжної першості потрапили всі без винятку провідні збірні нашого континенту. От просто всі!

Ми грали проти французів — і це був такий досвід, якого іноді важко отримати навіть на більш високому рівні. Ви і без мене знаєте вартість гравців цієї команди, але тільки цим літом за п’ятьох її футболістів було заплачено більше 150-ти (!) мільйонів євро. Це не просто цінники в інтернет-ресурсах — це реальні кошти. Так ось, в червні наші хлопці грали з ними на рівних, а подекуди переважали. Після виступів на Євро вони можуть коштувати так само, бо там будуть не тільки французи, а іспанці, німці, італійці, англійці та інші гранди.

Ви викликали до молодіжки декількох футболістів, які не мають ігрової практики в клубах. Не ризиковано?

— В футболі без ризику ніяк, але тут йде мова про хлопців, які пройшли з нами весь шлях, грали в основному складі. Вважаю, що вони заслужили бути з командою саме під-час таких матчів. Це стосується і багатьох тих виконавців, які потрапили до резервного списку.

У нас буде достатньо часу, а за це я вдячний нашим клубам та УПЛ, щоб оцінити готовність гравців. Можливо, організуємо спаринг — наразі наші менеджери над цим працюють. Будемо бачити, але в команді все одно дуже гарна конкуренція.

В Польщі у вас буде краща підтримка, ніж у Туреччині, де ви грали влітку. Ви це розумієте?

— Звісно, нас це дуже тішить. Для хлопців це є важливим фактором. Ми будемо базуватися в містечку Бельско-Бяла, там починала свій шлях на переможному для себе чемпіонаті світу наша юнацька збірна. До Жиліни, де відбудеться перша гра плей-офф, — 95 кілометрів. Тож цього разу взагалі обійдемося без перельотів.

Вас не дивує, що словаки вирішили приймати нас на полі зі штучним покриттям?

— Так, це було трохи несподівано, все ж таки на дворі лише вересень. Але ми маємо досвід виступів на такому газоні — не так давно грали на синтетиці на Фарерах.

В Польщі ви почнете працювати 16 вересня, але не в повному складі без легіонерів. Це не буде проблемою?

— Ні, все добре. Сподіваюсь, що з 19-го числа наш склад буде повним. Знаєте, коли ми починали свій шлях, то мали лише двох гравців, які виступали за кордоном. Тепер таких семеро. Поки що семеро.

Можна сказати, що на даному етапі це будуть найголовніші матчі в вашій тренерській кар’єрі?

— Не думаю, що потрібно загострювати на цьому увагу. Найголовнішими вони можуть бути для всього нашого молодіжного футболу, адже на Євро серед 23-річних наша збірна не грала з 2011 року. Проте не потрібно підливати масла в вогонь. Я вас запевняю, що вся наша команда дуже мотивована. І прикладом для них служать ЗСУ, які, як бачите, беруть не тільки напором, а й розумом…

Юрій ДЕНИСЕНКО

Сергій Дірявка: «Прийняв присягу, але футбол не залишив»

Лента новостей