«Хотів би забити Боруссії Дортмунд»: Максим Лень розповів про Фортуну, Бундеслігу та Михайленка
- Автор: Данило Вереітін
Максим Лень – український півзахисник Фортуни з Дюссельдорфа. Хлопець перебрався до Німеччини у 2022 році, коли футбол в Україні зупинився через російську агресію, а зараз отримав увагу лідера Другої Бундесліги. Нещодавно Лень дебютував за юнацьку збірну України.
Сайт «Збірна» зв’язався із юним футболістом та поговорив з ним про враження від першого матчу за збірну, реалії німецького футболу, його кар’єрний шлях та персональні завдання.
«Забив дев’ять голів і скаут Фортуни помітив мене»
– Максиме, які враження від дебюту у складі збірної України U-19? Як вам колектив?
– Почуваю себе добре, дуже радий, що дебютував. Враження виключно позитивні, команда прийняла мене дуже добре. Можу сказати, що від перебування в юнацькій збірній відчуваю лише позитив.
– Ви граєте за юнацьку команду Фортуни з Дюссельдорфа. Який шлях ви пройшли, щоб опинитися там?
– Перш ніж потрапити до Дюссельдорфа, я грав у нижчій лізі за команду Вупперталь. Я забив за них дев’ять голів, мене помітив скаут з Фортуни. Він сказав керівництву клубу, що вони хотіли б підписати мене.
– А ви як до цього поставилися? Довго міркували?
– Ні, майже одразу погодився. Як тільки запропонували, я одразу відповів згодою.
– А чим Фортуна підкупила вашу довіру?
– Це Друга Бундесліга з хорошою перспективою на майбутнє. Ще у них хороша Академія, вони виховують багато футболістів і дають шанси проявити себе у першій команді, відчути дорослий футбол.
– Що найбільше вражає у Фортуні?
– Приємно вражають тренування та обстановка у команді.
Максим Лень під час матчу юнацької команди Фортуна. Фото: ФК Фортуна
«Батьки сказали: вирішуй сам. Так я опинився у Німеччині»
– Наскільки я чув, ви до Німеччини потрапили у 2022 році. Як це сталося?
– Я грав в Карпатах, почалася війна. Нас всіх розпустили додому. На мене вийшов агент, який проживає у Німеччині. Запропонував поїхати туди. Я дуже вдячний йому за це, відтак, не вагався і одразу ж погодився.
– Це вам було тоді 16 років?
– Навіть 15.
– І як батьки вас відпустили?
– Зі мною поїхала моя бабуся, як мій опікун. Адже сам я [як неповнолітній] жити там не можу. Батьки сказали: вирішуй сам, а ми тебе завжди підтримаємо. Я ж хотів до Європи.
– А чим ваші батьки займаються?
– Тато займається меблями, має свою меблеву фабрику. А мама працювала у меблевому магазині.
– І як футбол прийшов у ваше життя?
– Це почалося у шість років. Я завжди бігав на стадіон, хотів займатися. Грати я почав у своєму рідному селі, Івано-Франкове у Львівській області. Нам зробили команду і ми грали проти ФК Львів. Там мене помітили тренери і я в 10 років перейшов у цей клуб.
– У вас, схоже, налагоджена схема: гарно зіграти проти суперника з іменем і опинитися у його складі, правда?
– Схоже, що так і є (сміється – прим. Д.В.).
Максим Лень. Фото: ФК Фортуна
«У Німеччині немає часу думати: отримав м’яч – зустрічає троє суперників»
– Що хочете показати у поточному сезоні? Встановили собі якийсь KPI?
– Хотів би забити в Бундеслізі мінімум п’ять голів та віддати п’ять результативних передач. Ну і щоб команда увійшла в трійку та претендувала на вихід в пуль, тобто, у плей-оф.
– А потім, за налагодженою схемою, забити Баварії і…
– Так, і Дортмунду. У нас якраз будуть важкі ігри з Дортмундом та Шальке. Треба там постаратися.
– Характер футболу у Німеччині більш жорсткий чи технічний, за вашими відчуттями?
– Я б навіть сказав, що дуже жорсткий.
– По ногах добряче прилітає?
– Так. Тільки м’яч приймаєш, одразу троє суперників налітають. І всі – з різних боків! У чемпіонаті U-19 тут рівень дуже високий. Кваліфіковані гравці у всіх без винятку командах. Дуже багато є й легіонерів. Інтенсивність гри висока, аби прийняти рішення, треба дуже швидко думати.
– Є якісь секрети відновлення після таких матчів? Крижані ванни чи щось типу такого?
– Є басейн з льодом. Схожий на джакузі. Хтось ходить на масаж, а потім з тренером в залі займається індивідуально. В залежності від того, хто скільки зіграв.
– Як вам працюється із Дмитром Михайленком? Чи пам’ятаєте його як гравця?
– Все добре. Звісно ж пам’ятаю, я трошки дивився його ігри.
– Він також був центральним півзахисником, як і ви.
– Так, це правда. Він мені деколи підказує, як діяти в тому чи іншому епізоді.
– Які у вас амбіції у юнацькій збірній України? Що потрібно, щоб реалізувати себе у цій команді?
– Я думаю, що U-19 – це якраз моя команда. Хочу, щоб команда вийшла в еліт-раунд чемпіонату Європи, а далі вже треба чіплятися за можливості досягнути чогось більшого.
Дмитро Михайленко. Фото: УАФ