Ігор Йовічевич: «Зараз я прошу молодих футболістів ставати лідерами»
Головний тренер донецького Шахтаря Ігор Йовічевич дав велике інтерв’ю клубній прес-службі, в якому підбив підсумки першої половини сезону. Зокрема, хорватський наставник пригадав кадрову ситуацію в команді, порівняв виступи в Лізі чемпіонів з українською першістю.
«Я гадаю, ви погодитесь, що це молода, нова команда та новий проєкт. Це тільки початок. Екстремальні умови, в яких іноді перебуває команда і кожен футболіст, випробовують те, з якого матеріалу тебе зроблено. Я вже говорив у попередньому інтерв’ю: можливо, іноді доля дає тобі подарунок за те, що ти зробив колись у минулому. Ми дістали Лігу чемпіонів, як плід роботи Роберто Де Дзербі та його команди. Однак якби ми не мали якості, єдності, енергії керівництва, тренерського штабу, уболівальників, персоналу та всієї команди, ми б не змогли прийняти ті виклики, що були перед нами. Ми щодня знайомились, і кожен день був як рік чи півроку. Ми мали знайомитися і вчитися швидко, адже часу не було. З кожним матчем ми додавали. Перша гра з Металістом 1925 була дуже важкою: це було відкриття чемпіонату, і ми ще не знали, як гратимемо. Одна річ — підготовка на зборах, інша — стресова ситуація в чемпіонаті й те, як ми реагуватимемо на неї. Звісно, ми були фаворитами і, якби зіграли іншого дня, можливо, виграли б. Однак треба показувати, що ти найкращий, саме того дня. У футболі не завжди виграють фаворити, проте ми знали, що на нас чекає попереду. Грати зі статусом фаворита, статусом клубу та очікуваннями вболівальників — це не так просто для молодого футболіста, який ще кілька місяців тому був в оренді в іншому клубі, де зачепитися за одне очко вже було успіхом. Тут геть інша ментальна стійкість. Ми знали, що не можемо втрачати очки, адже Шахтар — це Шахтар завжди. І ніхто тебе не питатиме, що грає 20-річний Судаков, Бондаренко, Очеретько. Це нікого не цікавить, адже грає Шахтар, і ми маємо з цим жити. А якщо ти до цього не готовий, то падатимеш психологічно, не витримуючи стресу.
У Лізі чемпіонів ми мусили знайти в собі енергію, щоб показати світові, що заслуговуємо там грати. Я говорив, що ця Ліга чемпіонів — не марафон, а спринт. І ми у спринті з шести ігор показали, де можемо бути за два-три роки, а не там, де ми зараз. Ми віримо в себе, однак ці шість ігор дали нам право вірити в себе та повірити в нас уболівальникам, що ми можемо бути гарною командою, яка боротиметься за найвищі цілі. Але найважливіше — чемпіонат, адже це вже марафон із 30 матчів, де ти повинен показувати врівноваженість, стабільність, уміти вигравати і протистояти стресу. Одна річ — грати проти Металіста, інша — грати проти мадридського Реала. Там геть інша емоція. Я гадаю, що важливими є тренувальний процес і робоча етика, яку демонструють насамперед старші гравці. Наші вимоги спочатку йдуть до старших, які вже пройшли все та виграли все. Степаненко, Кривцов та інші пройшли все і виграли все, що можна було виграти із Шахтарем. Зараз вони нам допомагають, вони точно знають шлях і які фактори потрібні для того, аби показувати такий футбол, який вони показували раніше. Ми ще будуємо проєкт і хочемо вигравати, тож зараз я прошу молодих футболістів ставати лідерами. Мудрик — це зараз як ті бразильці, що були раніше, Судаков — так само, як і Бондаренко й Трубін, які виявляють себе на світовому рівні. При цьому вони — українці, і це є великий кайф для наставника, який їх тренує. Я гадаю, що український футбол має велике майбутнє», — цитує Йовічевича офіційний сайт Шахтаря.
Референдум КОМАНДИ1. Найкращий гравець УПЛ 2022 року: як голосувало Динамо