Ігор Йовічевич: «Отримую таке задоволення, коли бачу, як хлопці б’ються!»
Головний тренер донецького Шахтаря Ігор Йовічевич прокоментував перемогу своєї команди у протистоянні із французьким Ренном
Гірники пробилися в 1/8 фіналу Ліги Європи, здолавши у двоматчевому протистоянні Ренн. Кульмінацією дуелі стала серія пенальті на стадіоні французів, у якій сильнішим виявився Шахтар — 5:4. Після матчу-відповіді своїми емоціями поділився коуч донеччан Ігор Йовічевич. Його слова приводить клубна прес-служба.
— Вітаємо з перемогою і дякуємо команді за емоції! Матч був важкий і нервовий, здалося, Шахтар підлаштовувався під гру Ренна. Чи це так? І скажіть, чим викликана заміна Криськіва на Топалова та як оціните дії останнього?
— Почну з теми Криськіва. Ніхто не знав, і я не хотів на передматчевій прес-конференції говорити, що він травмувався цього тижня — це вибило його з ритму десь на тиждень. Невеличка травма, але він не міг зіграти ніяк. За порадою лікарів ми його просто зберегли, щоб він був готовий до чемпіонату й допоміг нам, як він нам допомагає. На його місце вирішили поставити Топалова, бо вважали, що він десь може розтягнути команду, скористатися простором, виконати подачу з лівої ноги. Розуміли, що нас накриватимуть, тому через комбінаторику, через довгий пас можемо дістатися позиції, з якої він може прострілити й загострити атаку. Можу похвалити його, бо він довго не грав, і це перший його матч європейського рівня. Він був на висоті та протягом матчу набирав обертів, і я вдоволений його грою.
А загалом ми знали, що буде дуже важкий матч із Ренном. Ви побачили поштовх публіки, атмосферу на стадіоні — це прекрасно. Це мрія моя, просто моя мрія — щоб наші вболівальники нас штовхали вперед на нашому стадіоні. І тоді набагато легше грати. Але знали, що буде важко, що потрібно буде терпіти, і той характер, який ми показали, який показуємо — він не одноразовий, і це вже не виняток, а стиль життя цієї команди. І я знімаю кепку перед ними — величезний їм респект. Отримую таке задоволення, коли бачу, як вони б’ються! І це не демагогія, не порожні слова, що ми граємо за Україну. Вважаю, що перший тайм особливо був дуже важкий. Ми не хотіли підлаштовуватися, але команда суперника змушувала. Особливо Доку — таких футболістів дуже мало на ринку загалом. Він сам грав проти нас, можна сказати. Він бере на себе, загострює, створює кількісну перевагу — дуже важко грати проти нього. Другий тайм, думаю, ми зіграли на гарному рівні, на такій солідності. Це перші наші матчі в Лізі Європи, і я не можу знайти слів, окрім як подякувати команді за те, що ми вмерли зараз по-спортивному, «зламали» собі кілька ніг... Я не знаю, це така Господня нагорода за наш труд, що ми показуємо. І хотілося б, щоб ви пишалися нами, як ми пишаємося вами. Це взаємна любов. І йдемо далі. Слід відпочити й почекати на жеребкування.
— Що скажете про дебют Кевіна Келсі та перформанс Трубіна? І кого хотілося б отримати в суперники на жеребкуванні?
— Та не знаю, хай Бог вирішить. Те, що буде, це є нагорода для цієї команди, для цього покоління. Заслужили своєю поведінкою, характером, манерою гри, терпінням. Пройти Ренн не кожен зможе, серйозно. Ми говоримо про дуже гарну команду, яка і за бюджетом набагато краща за нас. І я побачив, як це виглядає. І ти мусиш терпіти. А кожен із наших хлопців зіграв на стільки, на скільки було потрібно, аби виграти матч. Або зайти в додатковий час і виграти по пенальті. Трубін сам по собі, ви знаєте, для мене є топ. Просто топ — інших слів немає для нього. Не тільки щодо пенальті, а його персональність, його зрілість: як він захищає ворота, як грає ногами — він має все, що повинен мати топовий голкіпер. І я щасливий, що він у Шахтарі. Сподіваюся, ще трошки потримається в нас, аби набути зрілості. Щоб, коли прийде в інший клуб, одразу завоював місце і був одним із найкращих у Європі. Це моя особиста думка. Щодо Кевіна — теж вразила його персональність. 18 років, зайшов за нас, не грав декілька місяців, але й простір захоплював, зону брав, зберіг декілька м’ячів спиною. Це дуже важко — увійти в таку гру, як ця. А загалом, що сказати. Дійсно, підійму руки і зніму кепку перед командою за те, що вони показали, що робимо історію. Тому що не було цього написано в нашому житті вчора, сьогодні, але, напевно, ми малюємо наше чудове майбутнє.
— Іван Петряк в одному з інтерв’ю розповів, що, поки клуб грає у єврокубках, у футболістів є більше можливостей бачити свої родини, які зараз у Варшаві. Чи це є додатковою мотивацією для команди?
— Це правда. Поки граємо домашні європейські матчі у Варшаві, то користуємося моментом, щоб наші родини приїхали до нас. Бо тільки закінчився матч, а ми вже завтра їдемо назад, до України, і починаємо чемпіонат. Якби не пройшли, то не було би Варшави, не було би можливості моїй родині побачити мене до червня. І, самі знаєте, я вчора вже казав, наскільки важко жити день за днем із сиренами, із психологічною нестабільністю, з бомбами. Ти мусиш думати про тренування, про тактику, і в той самий час хочеш прокинутися зранку живим. І дійсно, ця 1/8 фіналу Ліги Європи дасть нам можливість і далі бути на зв’язку із сім’єю, яка дає енергію, мотивацію і любов. Це впливає на нас і є великим фактором перемоги.
Олександр Чижевський: «Шахтар врятувався у, здавалось би, безнадійній ситуації»