День в історії. Народився голкіпер, який захищав ворота збірної України у кваліфікації Євро-1996

Дмитро Тяпушкін побачив спортивні перспективи збірної молодої країни та став одним із учасників її становлення

6 листопада

1964 рік — у Вольську Саратовської області народився Дмитро Тяпушкін. Воротар, який виступав за збірну України з березня 1994-го до березня 1995 року. За цей час голкіпер провів за головну команду країни сім матчів. Чотири з них були у рамках відбору до Євро-1996. У поєдинках кваліфікації українці з Тяпушкіним у воротах вибороли одну суху нічию, програвши решту зустрічей із загальним рахунком 0:8.

Професійна кар'єра Тяпушкіна розпочиналася у Красноярську, після чого голкіпер грав за московський ЦСКА (точніше за дубль армійців, перебуваючи за спиною В'ячеслава Чанова), харківський Металіст та чернігівську Десну. Чемпіонат незалежної України Дмитро розпочав у тернопільській Ниві. У ній провів три сезони. 1993 року дебютував у збірній України і дійшов до чвертьфіналу національного Кубка.

Міг опинитися в Динамо, але поїхав до Спартака

Після Ниви Тяпушкін міг опинитися у Дніпрі та київському Динамо, але у підсумку воротар поїхав до московського Спартака, де виграв золоті медалі чемпіонату Росії. Після цього грав уже за основу ЦСКА, московське Динамо (1997 року, виступаючи за біло-блакитних, було визнано найкращим воротарем Росії) та саратовський Сокіл. У Саратові завершив кар'єру футболіста. Повісивши бутси на цвях, Дмитро Тяпушкін почав працювати тренером воротарів. В історії збірної України залишився як приклад реверсу. У той час, як багато вихованців українського футболу вирушали до Росії, Тяпушкін, Калитвинцев, Леоненко, навпаки, побачили спортивні перспективи у збірній молодої країни.

Став одним із стрижневих футболістів середньої лінії Шахтаря з другої спроби

1982 рік — у Запоріжжі народився Олексій Гай, який зіграв за збірну України 29 матчів. Дебютував у головній команді країни 11 жовтня 2003 року у спарингу з Македонією (0:0). Свій єдиний гол за збірну півзахисник провів 6 червня 2009 року — хорватам у рамках відбору до чемпіонату світу 2010 (2:2).

Вихованець запорізького Торпедо розпочинав професійну кар'єру у другій лізі, виступаючи за Металург-2. У віці 17 років перейшов до донецького Шахтаря. З розташування гірників у 2001 році викликався до збірної України U-18, у складі якої зіграв у Фінляндії на чемпіонаті Європи. У Донецьку Гай, незважаючи на юний вік, періодично грав і за головну команду, але 2004 року Олексій вирушив в оренду до Іллічівця. У маріупольській команді дуже швидко став ключовим виконавцем у півзахисті. Через два сезони повернувся до табору гірників. Тепер Гай грав за Шахтар значно частіше, колись був одним із стрижневих футболістів середньої лінії. Разом із донеччанами у 2009 році виграв Кубок УЄФА.

Після Шахтаря півзахисник грав в одеському Чорноморці, також одразу став одним із лідерів команди. З появою фінансових проблем у клубі разом із Романом Григорчуком та ще рядом футболістів перейшов до азербайджанської Габали. Далі виступав за краснодарську Кубань, донецький Олімпік. Влітку 2019 року оголосив про закінчення кар'єри. Тренерську кар'єру розпочав у Чорноморці як асистент головного тренера.