Півзахисник Руху: «Ворога бісить, що ми вільні й у нас є свобода слова»

Півзахисник львівського Руху Юрій Климчук розповів про евакуацію своїх батьків та подякував українським військовим

Широкомасштабне російське вторгнення в Україну продовжується вже більше місяця. Хавбек Руху Юрій Климчук поділився історією евакуації своїх батьків та розповів про власне ставлення до війни.

«Зранку 24 лютого мені зателефонував брат, який живе в Києві, і сказав, що почалась війна. Спочатку я не зрозумів, потім у мене почалась паніка. Почитав новини і зловив себе на думці: того життя, що було вчора, сьогодні вже не буде. У першу чергу я дзвонив до своїх рідних, намагався забрати їх із Києва до себе у Львів. 

Мене надихнув батьковий спокій. Він сказав, що все буде добре. Навіть пішов на роботу в той день. Зрештою, через кілька днів він зрозумів, що треба їхати, адже по Києву почали стріляти. Тож батько забрав маму і виїхав. Покидаючи столицю, вони чули постріли, вибухи, перестрілки. Мамі було страшно.

У перші дні війни на Оболонь заїжджали танки. Я жив там свого часу з дівчиною. Її батьки телефонували нам і казали, що бачать все це з вікна. Там, де ти вчора гуляв і посміхався, зараз стріляють, убивають людей. Від цього стає дуже страшно. У вулицю, де живуть мої батьки, нещодавно прилетів снаряд. У вулицю, де я колись гуляв, ходив до школи. Це катастрофа.

Я вірю в перемогу, в наші Збройні сили. Кожен день чекаю новину, що війна закінчилась, ми перемогли, і ця русня пішла з нашого дому. Також я розумію, що цих орків дуже багато, і щоб усіх перемогти, потрібен час. Ворога бісить, що ми вільні й у нас є свобода слова. Тому вони хочуть нас винищити. Але їм це не вдасться, бо ми — один з найсильніших народів.   

Я й раніше вважав, що спорт не поза політикою. Клубами керують дуже впливові люди. Тому для мене, як для українця, їхати в росію грати у футбол — це зрада. Зараз вони вбивають наших дітей, а деякі футболісти сидять і мовчать. Для мене це дико.

Для мене вже немає такого, як росія, російський народ. Це — нелюди, які прийшли на нашу землю і вбивають наших дітей. Тут мовчати неприпустимо. Чесно кажучи, трішки здивований, що весь світ розфарбувався в наші кольори. Весь світ жовто-синій. Аж сльози на очі навертаються. Не тільки ми об’єдналися, з нами ще й увесь світ.

Свого часу я жив у Бучі. Разом зі Сталлю тренувався в Гостомелі, Ворзелі, Ірпіні. Тяжко дивитись на страшну картину зруйнованих будинків, бо я жив там упродовж двох років, знаю кожну вуличку, кожен магазинчик. 

Перше, що я зроблю після війни — це зустрінуся з батьками. Вони виїхали. А зараз хочу подякувати всім, хто нині в гарячих точках — нашим військовим, теробороні. Ви для нас зараз усі супергерої!

Вони жертвують своїм життям заради нас. Низький уклін людям, які зараз захищають нашу державу! Слухаю Арестовича, а він каже: ми не повинні здаватися. Тому треба вірити, і ми обов’язково переможемо!» — приводить слова Климчука офіційний сайт Руху.

«Если маму кто-то тронет, того мама похоронит». Легендарный Игорь Шуховцев рассказал, чем сейчас живет Одесса