Перший матч в історії збірної України: як це було

Вибір суперника, а таким була Угорщина, пояснювався географічним і, подейкують, політичним чинником Прем’єра пам'ятається завжди. Відбулася вона після того, як із ФІФА та УЄФА надійшли документи про надання федерації футболу молодої країни статусу тимчасового члена організацій. Вибір суперника пояснювався географічним і, подейкують, політичним чинником (Угорщина однією з перших визнала незалежність України). Місцем зустрічі логічно обрали прикордонний Ужгород.

Тренером бачили Лобановського

Через дефіцит фінансів не склалося із запрошенням легіонерів. До розширеного списку із 41-го футболіста увійшли Чанов, Кузнецов, Михайличенко, Литовченко, Протасов, Заваров, Бєланов, Лютий, Юран і Канчельскіс. Але, не маючи можливості оплатити хоча б переліт гравців, ніхто у ФФУ не педалював тему їхнього виклику. Головним тренером хотіли призначити Валерія Лобановського, який у той час очолював збірну ОАЕ. І до Еміратів навіть було надіслано запрошення. Але Валерій Васильович дав зрозуміти, що буде готовий пристати на нього лише після закінчення терміну діючого контракту. Зрештою наставника обирали з-поміж членів тренерської ради, до якої увійшли Анатолій Пузач (Динамо), Євген Кучеревський (Дніпро), Євген Лемешко (Торпедо), Юхим Школьников (Буковина), Віктор Прокопенко (Чорноморець) і Валерій Яремченко (Шахтар). На останньому етапі коло звузилося до трьох спеціалістів. До Ужгорода збірну повезли Пузач, Яремченко і Прокопенко. Останній з них, за домовленістю між самими тренерами, і став головним. У розпорядженні штабу було 20 футболістів: воротарі – Кутєпов (Динамо), Гришко (Чорноморець); захисники – Лужний, Ю.Мороз (Динамо), Никифоров, Третяк (Чорноморець), Драгунов (Шахтар), Беженар (Дніпро); півзахисники – Анненков, Ковалець, Заєць (Динамо), Шелепницький, Сак, Цимбалар (Чорноморець), Погодін (Шахтар), Дудник (Металург З); нападники – Саленко (Динамо), Гецько, Гусєв (Чорноморець), Щербаков (Шахтар). Підготовка до поєдинку практично не велася. Команда прибула з Києва до Ужгорода з корабля на бал, і цей факт, звісно, вплинув на результат.

Жук не призначив пенальті

Хоча ще до перерви, за рахунку 0:0, наша збірна могла відзначитися, і не раз. На 15-й хвилині Шелепницький небезпечно пробив по воротах Брокхаузера, але гостей від халепи врятувала стійка. А незабаром білоруський арбітр Вадим Жук не призначив очевидний пенальті за грубу гру проти Щербакова.

Україна – Угорщина – 1:3 Голи: 0:1 Шалої (61), 0:2 Кіпріх (70), 0:3 Кіпріх (84, з пенальті), 1:3 Гецько (90). Україна: Кутеепов, Лужний, Никифоров, Беженар, Третяк, Ковалець, Цимбалар, Шелепницький, Саленко (Гецько, 59), Погодін (Сак, 56), Щербаков (Гусєв, 69). Тренер – Віктор Прокопенко. Угорщина: Брокхаузер (Томаш Балог, 88), Монош, Телек, Шимон, Лерінц (Ковач, 86), Лімпергер (Тібор Балог, 58), Кіпріх, Мартон (Іллєш, 82), Шалої (Пішонт, 74), Ліпчеї, Вінце. Тренер – Емеріх Єней. Попередження: Ковалець – Монош, Шалої. Арбітр: В.Жук (Білорусь). 29 квітня 1992 року. Ужгород. Стадіон Авангард. 13 000 глядачів. Товариський матч.

 У другому таймі позначилася перевага угорської команди у зіграності, до того ж треба врахувати і факт досвіду – гравці суперника представляли клуби Італії, Іспанії, Нідерландів, Бельгії… Шалої та Кіпріх вміло скористалися помилками наших захисників, але Гецько, що вийшов на заміну, ефектним ударом зі штрафного не дозволив перетворити дебют на побиття. Додамо, що стадіон Авангард того дня був забитий вщент, а квиток на історичний матч коштував 50 карбованців. Сергій ПІЛЬКЕВИЧ https://youtu.be/0ZFhzivA6J0