День в історії. Забивав за збірну у 33-х відсотках матчів

Сьогодні день народження відзначає Сергій Валяєв — семиразовий бронзовий призер чемпіонату України

16 вересня

1978 рік — у Макіївці народився Сергій Валяєв. Зіграв лише один матч за місцевий Шахтар у першій лізі, після чого перебрався до Дніпра. У сезоні-2000/2001 із дніпрянами завоював третє місце чемпіонату України. З 2005 року виступав за харківський Металіст, повторивши бронзовий успіх ще шість разів.

Як гравець Металіста дебютував у національній збірній України. У сезоні-2008/2009 провів два товариські матчі (з Норвегією та Словаччиною), а також поєдинок відбірного циклу до чемпіонату світу-2010 проти Англії. За недовгу кар'єру в головній команді країни встиг відзначитись голом у воротах словаків. Після Металіста Валяєв уже догравав у Говерлі, столичному Арсеналі та Геліосі.

Після закінчення кар'єри футболіста півроку працював головним тренером ФК Нікополь. Очолював Металіст Юніор — резерв Металіста 1925 року. У травні 2018 року був призначений головним тренером дорослої команди Металіст 1925, але вже 11 вересня відсторонений від виконання обов'язків. Після цього працював із харківською Коброю та херсонським Кристалом.

Відставка першого тренера збірної

1992 рік — залишив посаду перший тренер в історії збірної України — Віктор Прокопенко. На чолі національної команди він провів три матчі. Два із них програв, а ще один зіграв унічию. Каденцію головний тренер Чорноморця завершив без перемог. «В історію можна увійти, а можна — вляпатися», — говорив відомий футбольний дотепник Прокопенко.

На одному ентузіазмі далеко не виїхав

Йому довірили пост №1 як тренеру, під керівництвом якого в одеському клубі піднялося та розвивалося безліч кандидатів у збірну. Проте талановитому тренеру через різні причини не створили необхідних умов. Збірна України у перші роки свого існування не мала можливості оплачувати проїзд гравцям із клубів далекого зарубіжжя. На матчі команда збиралася, як кажуть, із чистого аркуша, працювала на ентузіазмі без особливого фінансового підживлення. Напевно, Прокопенко і в майбутньому був би серед кандидатів на посаду головного тренера збірної. І за нових умов збірна України під його керівництвом мала б більше шансів. Проте спроби номер два не сталося. Віктор Євгенович став народним депутатом і надто рано пішов із життя. Залишивши явне почуття недомовленості у своїй яскравій тренерській кар'єрі…