День в історії. Фіаско в Дортмунді та реванш зі Словенією

Цього дня у різні роки збірна України тричі проводила стикові матчі відбору великих турнірів, та їх підсумки значно відрізняються…

14 листопада

2001 рік — одна з найсумніших сторінок тренерської біографії Валерія Лобановського. Після оптимістичної гри у першому матчі плей-офф чемпіонату світу 2002 року збірна України їхала до Німеччини без переваги — 1:1 у Києві. Однак відмінні комбінації, які моментами ставили в глухий кут навіть потужну німецьку оборону на чолі з великим воротарем Олівером Каном, дарували надію на сприятливий результат протистояння. Зрештою, чотирма роками раніше з значно сильнішою німецькою збірною домагалися нічиєї!

Однак візит до Дортмунда показав усі слабкості нашої збірної. Вже в дебюті у пересічній ситуації оборона українців запанікувала. Німці запресингували гостей біля їхнього штрафного майданчика. На подачу Шнайдера з правого флангу відгукнувся на дальній штанзі його потужний одноклубник Байєра — Міхаель Баллак. «Перевисівши» суперників, він відкрив рахунок ударом головою вже на 4-й хвилині!

Поступилися дорогою майбутньому віце-чемпіону світу

Не давши суперникам оклематися, Німеччина завдавала удару за ударом. І ось уже воротареві Левицькому довелося рятувати після удару Ремера, але Нойвілл встиг на добивання і подвоїв рахунок. Ще чотири хвилини — і вже Нойвілл подав корнер, а Ремер головою відправив м'яч у наші ворота. 3:0 до 15-ї хвилини — чи це не сценарій мрії для німців?

Проте Україна намагалася відіграти бодай один м'яч. Були небезпечні випади Шевченка, Гусин головою пробивав поруч із стійкою. Однак замість цього пройшла ще одна атака через правий фланг, і Баллак, що вбіг, головою втовкнув м'яч у ворота. Лише наприкінці зв'язка Ребров-Шевченка підсолодила гірку пігулку тим, що зазвичай називають гол престижу. Остаточний рахунок — 4:1. Фіаско, яке дуже болісно сприйняв Лобановський. І вся країна, яка чекала від збірної під керівництвом Метра першого місця у відбірній групі заради позбавлення від «нефартових» стикових матчів.

І можна лише гадати, як склався б матч, якби був здоровий Шовковський, зумій наші уважніше зіграти на стандартах, якби виявився надійнішим наш лівий фланг оборони. Загалом, дива не трапилося. Хоча це були не найкращі для німецької збірної роки. Але після провалу на Євро-2000 на Мундіалі 2002 бундестім стала віце-чемпіоном.

«Зварити» нашу збірну в афінському казані не вдалося

2009 рік — національна збірна України провела перший стиковий матч чемпіонату світу. На шляху до ПАР нашим випав жереб, який багато хто вважав дуже вдалим — Греція була вже не та, що вигравала Євро-2004. Постаріла та посіріла збірна брала в'язкістю та ігровим прагматизмом. Ці ж якості традиційно вважаються сильними сторонами української футбольної школи.

Багатотисячна афінська публіка була справжнім «12 гравцем» еллінів. Божевільний тиск, який чинили вболівальники, нагадував вируючий котел. Але зварити нашу збірну господарям не вдалося. Вже в дебюті Пятов впорався з гарматним ударом Карагуніса, а перед самою перервою накрив м'яч і після найгострішого випаду Гекаса, який замикав подачу зі стандарту зі зручної позиції. Ні дальні удари Самараса і Кацураніса, ні відчайдушний фінальний натиск не змусили здригнутися нашого голкіпера. М'яч побував у воротах Пятова лише з офсайду — тож взяття воріт не було зараховано.

Незважаючи на гарячий прийом місцевих фанів, Україна грала з вогником і також загрожувала воротам Цорваса. Час від часу розігрували до вірного, проте Фортуна була проти Гусєва, Мілевського, Шевченка. Нульова нічия у першому виїзному матчі дуже обнадіювала, і футбольна країна чекала на відповідь на Донбас-Арені. Багато хто вже цікавився квитками до Південної Африки…

Надихнули вболівальників після невиразного старту

2012 рік — національна збірна України зіграла свій перший та останній матч під керівництвом Олександра Заварова. Олександр Анатолійович як в.о.головного тренера готував національну команду до спарингу з Болгарією після відходу Олега Блохіна та Андрія Баля до київського Динамо. Переживши небезпечний випад Міланова у дебюті, гості далі зіграли зібрано та відповідально. Неодноразово могли забивати Селезньов, Безус, Ротань. М'яч навіть потрапляв у штангу воріт господарів. Але на 33-й хвилині після кутового від Ротаня забити вдалося Кучеру. Олександр традиційно чудово зіграв головою.

Софія обурювалася — реальний шанс відігратися у господарів був лише одного разу, та й то місцева зірка Божинов, опинившись перед П'ятовим, вичавити максимум із моменту не зумів. Українці спокійно довели міжнародний матч до перемоги та надихнули вітчизняних уболівальників. Було чому хвилюватися — зміна тренерського штабу і невиразний старт призвели до того, що після перших чотирьох турів лідирувала в нашій відбірній групі на ЧС-2014 Чорногорія. Україна (щоправда, зігравши на матч менше) займала передостаннє п'яте місце із двома очками. Нижче за Молдову і в матчевій досяжності від Сан-Марино… Ось у який момент очолив збірну України Михайло Фоменко, сенсаційно дотягнувши її до плей-офф.

Реванш через 16 років

2015 рік — відбувся один із найважливіших матчів у новітній історії збірної України. Наче сама доля підготувала нам реванш через 16 років — знову плей-офф до чемпіонату Європи, знову Словенія, знову збірна України — фаворит, але вони щось задумують.

У Львові хлопці, які дивилися матч по телевізору, вийшли на поле з бажанням переписати історію. А неймовірна підтримка майже 35-тисячної публіки Арени Львів гнала нашу команду вперед. Штрафний від Коноплянки пройшов ухолосту, підступний удар Федецького зрикошетив від Кампля на кутовий. А ще один корнер, який у боротьбі з Коноплянкою привіз Ілич, спричинив великі неприємності словенців. Після розіграшу, що затягнувся, Коноплянка доставив м'яч на дальню штангу, після відскоку Ярмоленко накрутив суперників і котнув з правої ноги в дальній кут. «Го-о-ол!» з Арени Львів було чути на всю Львівську область.

Словенія — суперник кусючий, а мінімальний рахунок – не індульгенція на двоматчевий поєдинок. Про це гості нагадали одразу ж. Іличич пробив вище воріт, а після пасу Бірси Новакович міг забивати, але м'яч лише кострубато відскочив від нього за межі поля. Ще до перерви двічі небезпечно бив здалеку Рибалка. А на початку другого тайму рахунок все ж таки був помножений на два! Сидорчук та Ярмоленко розганяли атаку, а Федецький прострілив із флангу на дальню штангу. Селезньов забивав фактично в порожні ворота.

Країна вимагала третього гола. Удар Гармаша головою в падінні потяг Ханданович, а Селезньов, вийшовши віч-на-віч з голкіпером, влучив у штангу. Словенські атаки були, але набагато скромніші. Виїзд на матч-відповідь обіцяв чудові перспективи, але, навчені Францією, українці воліли чекати на фінальний свисток матчу в Маріборі…

Збірна України відкрила Запоріжжя

2019 рік — команда №1 провела перший у своїй історії матч у Запоріжжі. Збірна України блискуче провела відбірний цикл чемпіонату Європи 2020 року, за тур до фінішу забезпечивши собі путівку до фінального турніру. Перед виїздом до Сербії на гру останнього туру українці скористалися «вікном» у календарі та провели товариський матч зі збірною Естонії.

Шевченко, як і обіцяв, дав можливість проявити себе тим, хто не мав достатньої ігрової практики у збірній. Досить зазначити, що з тих, хто був основою у жовтневому матчі з Португалією, цього разу гру з перших хвилин розпочали лише Матвієнко та Ярмоленко. У перерві Андрій Шевченко провів одразу чотири заміни, замість Циганкова, Матвієнка, Сидорчука та Коваленка випустивши Шабанова, Буяльського, Безуса та дебютанта із луганської Зорі Іванисеню. Під час другого тайму у гру вступив Швед замість Ярмоленка, який передав капітанську пов'язку Шахову. Пізніше півзахисника Лечче змінив Шепелєв, а капітаном гру у Запоріжжі закінчував Безус. У підсумку саме Роман став героєм матчу, вже у доданий арбітром час відправивши м'яч у ворота естонців зі штрафного.

Завершили Лігу націй у 5-му турі

2020 рік — збірна України провела в Лейпцигу матч 5-го туру Ліги націй у дивізіоні А, який, як виявилося пізніше, став для неї останнім (але це вже інша історія). На 12-й хвилині рахунок відкрили синьо-жовті: після атаки правим флангом Зубков прорвався до штрафного майданчика, видер м'яч і скинув на Яремчука, який вбив у ближній кут.

На 17-й хвилині міг забити Вернер, коли зачепився у нашому штрафному майданчику, але перекинув м'яч над воротами. І все ж таки Німеччина досить швидко відігралася: після помилки Зінченко Горетцька розігнав контратаку, Сане отримав м'яч на правому фланзі, накрутив Матвієнка і точно пробив у дальній кут. Потім Пятову довелося рятувати після чудового далекого удару у виконанні Горетцкі. Через 10 хвилин після першого голу підопічні Льова вийшли вперед. Кох закинув м'яч у штрафний майданчик, всюдисущий Горетцька добре обробив снаряд і віддав Вернеру, який забив ударом головою. На 64-й хвилині тиск бундестім матеріалізувався в гол: Гюндоган підключив Гінтера на правому фланзі, а той прострілив на Вернера, який зробив дубль.