Арсеній Батагов: «Варіант із Трабзонспором з’явився під час Олімпіади. На старті УПЛ усе було на стадії перемовин»
22-річний Арсеній Батагов є одним із тих молодих українських виконавців, чия кар’єра йде у гору. За останній рік він доходив до півфіналу молодіжного Євро, а тепер потрапив туди вдруге. Також цей футболіст грав на Олімпіаді, а нещодавно перейшов у солідний клуб з європейського чемпіонату.
Сайт «Збірна» записав ексклюзивне інтерв’ю з новим центральним захисником Трабзонспору Арсенієм Батаговим. Під час спілкування ми обговорили:
- легітимність голу Сербії у ворота України;
- атмосферу у Ризі та 6/6 очок у вересні;
- участь на Олімпіаді: комплектацію команди Ротаня, суддівство та суперників;
- трансфер із Зорі у Трабзонспор;
- варіанти з Динамо, Шахтарем, Поліссям та АЗ;
- акліматизацію у Трабзоні;
- та те, чим Хуліан Альварес гірший за Артема Довбика.
«Гравець заважав Нещерету. Якби був VAR – взяття воріт могли б скасувати»
– Арсенію, молодіжна збірна виграла вісім матчів з восьми у відборі на Євро-2025. У чому головна сила цієї команди?
– Насамперед – у нас дуже кваліфіковані футболісти. Але також ми робимо багато командних дій на футбольному полі, добре розуміємо одне одного та маємо хороший колектив. Тут кожен б’ється за свого партнера по команді.
– У вересні колектив Унаї Мельгоси здобув дві перемоги в іграх проти Сербії (2:1) та Північної Ірландії (2:1). Але починалось усе зі спірного голу у наші ворота. Цей м’яч сербської команди був легітимним?
– Гравець команди-суперника заважав Руслану Нещерету. Точно не знаю, але, можливо, якби був VAR – взяття воріт могли б скасувати.
Завжди важко пропускати, особливо коли це гол зі стандарту. Але цей м’яч дав нам певний імпульс. Після цього ми почали більше контролювати м’яч і, загалом, грати краще. У той момент команда не впала у яму, а навпаки.
– Поєдинок проти Сербії був номінально домашнім і відбувався у дружній до України Латвії. Чи відчувалось, що саме наша команда є господарем поля?
– Так. За атмосферою це був домашній поєдинок. Прийшло багато людей, які підтримували та вболівали за нас. Після матчу люди підходили та фотографувались. Можна сказати, що після по завершенню гри ми зробили ще й автографсесію:) Десь хвилин 15 фотографувались.
Річ у тім, що було багато дітей. Приїхало кілька дитячих команд з Чернігова, тож вдалося трохи поспілкуватись з юним поколінням.
Матч Україна U-21 - Сербія U-21. Фото: УАФ
«Україна б виграла дев’ять з десяти матчів проти Іраку»
– У липні ви стали учасником Олімпіади. Чого ви очікували від цього турніру?
– Хотілось, як мінімум, вийти з групи (збірна України посіла там третє місце, – прим. О.Щ.). Але наш квартет був дуже сильним. Марокко (2:1) та Аргентина (0:2) – це топові команди, які претендували на перемогу у турнірі. Потім ми бачили наскільки добре вони грали у плей-оф.
Якщо ж згадувати стартовий матч проти Іраку, то там нам трохи не пощастило. Ми мали багато моментів, але, на жаль не змогли їх реалізувати і вкінці вийшло так, як вийшло.
– Про підготовку та проблемну комплектацію команди Руслана Ротаня говорили довго. Як ви ставитесь до цих розмов?
– На мою думку, у Францію поїхали сильні люди. Тому не вважаю, що якби туди потрапили інші гравці, то результат був би інакшим.
– Чого не вистачило у матчі з Іраком (1:2)? У телетрансляції здалось, що після першого пропущеного вашій команді знадобився час, аби прийти до тями. А потім стався другий гол…
– Можливо, нас не вистачило психологічно. Після призначеного пенальті і до другого голу Іраку пройшло всього-нічого. Думаю, що команда трохи розгубилась. Завжди погано, коли ти маєш моменти атакуєш, але не забиваєш, а згодом пропускаєш з напівмоменту. Це завжди б’є по моралі гравців.
– Якби у нас була можливість десять разів зіграти з цією олімпійською збірною Іраку, та у скількох з них перемогу здобула б Україна?
– У дев’яти:) Ось цей один ми програли.
– Після турніру лунали думки, що вихід у плей-оф був би для нас стрибком вище голови. Як ви ставитесь до цієї тези?
– Важко сказати. Річ у тім, що навіть якби ми обіграли Ірак з рахунком 1:0, то за цих результатів ми б усе одно не виходили б в 1/4 фіналу (в трьох команд було б по шість очок і ми б не проходили за сумою забитих та пропущених).
Я не можу сказати, що ми погано грали на цьому турнірі. З Аргентиною у нас були моменти. В поєдинку з Марокко ми перегравали їх [за якістю футболу] у першому таймі. Тому я не вважаю, що вихід у стадію плей-оф був би стрибком вище голови.
Матч Ірак U-23 - Україна U-23. Фото: УАФ
«З першої хвилини було зрозуміло, що суддя дуже погано ставиться до України»
– Арсенію, окремою темою на Олімпіаді стало суддівство. Як ви оціните рішення арбітрів у поєдинках проти Іраку та Марокко?
– У плані призначеного пенальті з Іраком я й не знаю, що казати. Мені впало в очі те, що в цьому матчі всі спірні епізоди трактувались проти нас. Було важко грати, відчуваючи, що суддя дуже погано ставиться до нашої команди. А це було зрозуміло з першої хвилини.
– Тобто це навіть не низький рівень арбітра, а саме упередженість?
– Не знаю. Ну, можливо, й низька кваліфікація судді, але я на футбольному полі відчував саме так [що це упереджене ставлення до українців].
– Потім ви були дуже незадоволеним вилученням Володимира Салюка у поєдинку з Марокко. Там рефері теж був проти нас?
– Ні. У тому матчі такого не відчувалось. З приводу червоної – нам потім розповідали, що коли захисник не має наміру зіграти у м’яч, а цілеспрямовано збиває суперника, то це вилучення. Але я не знаю, не побачив якогось бажання сфолити. Вважаю, що у цьому епізоді Володимир намагався зіграти у м’яч.
– За кілька годин після нашої поразки від Іраку Марокко здолало Аргентину. Після цього у вболівальників виникли паралелі зі звитягою Словаччини над Бельгією на Євро. Футболісти олімпійської збірної України слідкували за результатами суперників?
– Та ні. Ми про це не думали. Розуміли, що, можливо, для когось це й сюрприз, але нас абсолютно не дивувало, що Марокко може здолати Аргентину. Для нас марокканці були щонайменше топ-3 збірною на Олімпіаді. Це стосувалось як гри, так і підбору виконавців.
Матч Марокко U-23 - Аргентина U-23. Фото: АР
«Варіант із Трабзонспором з’явився під час Олімпіади. У мене залишався рік контракту із Зорею»
– Арсенію, перед від’їздом до молодіжної збірної України ви кілька тижнів провели у новому клубі – турецькому Трабзонспорі. Як для вас з’явився цей варіант?
– Під час Олімпіади, тож, можливо, у клубі дивились матчі турніру. Згодом усе доволі швидко вирішилось.
– Перед переходом у Туреччину ви консультувались з кимось стосовно цього варіанту? Адже за останні роки через Суперлігу пройшло чимало українців.
– Більше з агентами. Так, було ще кілька більш досвідчених, ніж я, футболістів. Але у мене й не було більше варіантів, тож я ухвалив рішення на цей перехід.
У мене залишався рік контракту із Зорею, так що невідомо, що було б потім. Усі ми це розуміємо.
– А чи були ще якісь пропозиції? Олімпійські ігри – це ж чудова ярмарка талантів, і ви відіграли цей турнір.
– Ні, не було.
– Протягом останніх 12 місяців у контексті вашої кар’єри не раз називали Динамо, Шахтар, Полісся та навіть нідерландський АЗ?
– Це все було лише на рівні розмов. Не було такої конкретики, як у випадку з Трабзонспором.
– І навіть після виходу в півфінал Євро-2023 (U-21)?
– Так-так.
– Вже після Олімпіади ви опинились в заявці Зорі на перший тур УПЛ. Тоді ще планували виступати в чемпіонаті України, чи уже знали про майбутній від’їзд?
– Тоді усе ще було на стадії перемовин. Я повернувся з Ігор і мав невелике ушкодження. Враховуючи це, а також те, що повернувся лише за два дні до стартової гри, тренерський штаб Зорі вирішив дати мені перепочинок.
Арсеній Батагов. Фото: Трабзонспор.
«Трабзон – футбольне місто. Від Савича перейняв би гру головою»
– Як проходить ваша акліматизація у новій команді?
– Тут дуже добре ставляться до всіх футболістів. Тому набагато легше проходити цей перший етап. На вулицях до всіх футболістів дуже добре ставляться і загалом Трабзон – футбольне місто, де багато фанатів. Тут завжди відчувається футбольна атмосфера.
– До речі, у Туреччині дуже контрастні фанати. Вони відомі тим, що люблять гравців після перемог, але ненавидять після поразок. Доводилось зіштовхуватись з їхнім характером?
– Ще такого не відчував.
– Вашим одноклубником став Стефан Савич. Це, напевно, головна зірка Трабзонспора. Там є футболісти які виділяються за ігровими характеристиками, чи це збалансована команда?
– У команді дуже багато збірників. Багато виконавців високого класу, які гарно працюють з м’ячем, обігрують один в один і роблять передачі хорошої якості. А якщо говорити саме про Савича, то це топовий захисник, від якого потрібно взяти якомога більше.
– Якби ви могли перейняти одну його ігрову характеристику, що б це було?
– Гра головою.
– Ви ще не дебютували в новому клубі, але уже були в заявках на матчі. Чому команда так швидко вилетіла з єврокубків?
– Не знаю. Думаю, що у нас було невезіння у другому таймі матчу-відповіді плей-оф Ліги конференцій проти Санкт-Галлена (0:0, 1:1, 4:5 по пен., – прим. О.Щ.). У першій грі могли забивати в першому таймі, а от у наступній грі – навпаки. Нам було важко у першому таймі, але в другій половині поєдинку повністю переграли суперника. До того ж, допомагала домашня публіка.
На жаль, потім була серія пенальті, а це завжди 50/50.
– Які завдання ставить керівництво клубу перед футболістами Трабзонспора?
– Я не був у команді перед початком сезону. Прийшов уже тоді, коли йшов чемпіонат Туреччини. Але знаю, що зараз у команди завдання боротись за перемогу у кожному поєдинку та знаходитись якомога вище у турнірній таблиці.
– А чи знаєте ви, хто з українців грав у Трабзоні до вас?
– Вже коли перейшов, то дізнався, що тут виступав Юрій Калитвинцев…
– Також там були перший капітан в історії збірної України Юрій Шелепницький і воротар Віктор Гришко. Найбільше з усіх трьох зіграв саме останній – 78 матчів за три сезони. Тож маєте можливість побити цей результат.
– Дякую! А я ще знаю, що там виступали Жажа Коельйо та Хосе Соса. Це теж навіює спогади з дитинства, оскільки за цими футболістами я спостерігав, коли грав у академії Металіста.
– А хто був вашим улюбленим футболістом в дитячі роки?
– Не можу виокремити, бо мало слідкував тоді. Я просто ходив на матчі Металіста:)
Арсеній Батагов. Фото: УАФ
Бліц
«Найскладніший – Довбик. Альварес не мав бажання грати»
– Починаємо зі згадки про матч проти збірної Сербії, де ви зробили асист. Що б ви обрали: виконати гольовий пас чи допомогти команді зіграти «на нуль»?
– «На нуль».
– Туреччина подібна до України місцями для відпочинку. Арсеній Батагов обере море чи гори?
– Гори.
– Кебаб чи піца?
– Піца
– Піца чи борщ?
– Борщ
– Улюблений фільм?
– Не дивлюсь. З серіалів – «Гра престолів».
– Улюблена музика?
– Усе підряд, але англомовні композиції.
– Найскладніший опонент?
– Не завжди доводиться взаємодіяти безпосередньо з нападником, але, напевно, це Артем Довбик.
– А Хуліан Альварес на Олімпіаді?
– Ой, не знаю. Він, можливо, не дуже хотів грати. Не мав тоді бажання.
– Виграти турецьку Суперлігу чи дійти з Трабзонспором до півфіналу Ліги Європи?
– Виграти трофей. Тому, звісно, чемпіонат Туреччини.