Арсеній Батагов: «Варіант із Трабзонспором з’явився під час Олімпіади. На старті УПЛ усе було на стадії перемовин»

22-річний Арсеній Батагов є одним із тих молодих українських виконавців, чия кар’єра йде у гору. За останній рік він доходив до півфіналу молодіжного Євро, а тепер потрапив туди вдруге. Також цей футболіст грав на Олімпіаді, а нещодавно перейшов у солідний клуб з європейського чемпіонату. 

Сайт «Збірна» записав ексклюзивне інтерв’ю з новим центральним захисником Трабзонспору Арсенієм Батаговим. Під час спілкування ми обговорили:

• легітимність голу Сербії у ворота України;
• атмосферу у Ризі та 6/6 очок у вересні;
• участь на Олімпіаді: комплектацію команди Ротаня, суддівство та суперників;
• трансфер із Зорі у Трабзонспор;
• варіанти з Динамо, Шахтарем, Поліссям та АЗ;
• акліматизацію у Трабзоні;
• та те, чим Хуліан Альварес гірший за Артема Довбика.

«Гравець заважав Нещерету. Якби був VAR – взяття воріт могли б скасувати»

– Арсенію, молодіжна збірна виграла вісім матчів з восьми у відборі на Євро-2025. У чому головна сила цієї команди?

– Насамперед – у нас дуже кваліфіковані футболісти. Але також ми робимо багато командних дій на футбольному полі, добре розуміємо одне одного та маємо хороший колектив. Тут кожен б’ється за свого партнера по команді.

– У вересні колектив Унаї Мельгоси здобув дві перемоги в іграх проти Сербії (2:1) та Північної Ірландії (2:1). Але починалось усе зі спірного голу у наші ворота. Цей м’яч сербської команди був легітимним?

– Гравець команди-суперника заважав Руслану Нещерету. Точно не знаю, але, можливо, якби був VAR – взяття воріт могли б скасувати. 

Завжди важко пропускати, особливо коли це гол зі стандарту. Але цей м’яч дав нам певний імпульс. Після цього ми почали більше контролювати м’яч і, загалом, грати краще. У той момент команда не впала у яму, а навпаки.   

– Поєдинок проти Сербії був номінально домашнім і відбувався у дружній до України Латвії. Чи відчувалось, що саме наша команда є господарем поля?

– Так. За атмосферою це був домашній поєдинок. Прийшло багато людей, які підтримували та вболівали за нас. Після матчу люди підходили та фотографувались. Можна сказати, що після по завершенню гри ми зробили ще й автографсесію:) Десь хвилин 15 фотографувались. 

Річ у тім, що було багато дітей. Приїхало кілька дитячих команд з Чернігова, тож вдалося трохи поспілкуватись з юним поколінням. 

Матч Україна U-21 - Сербія U-21. Фото: УАФ

«Україна б виграла дев’ять з десяти матчів проти Іраку»

– У липні ви стали учасником Олімпіади. Чого ви очікували від цього турніру?

– Хотілось, як мінімум, вийти з групи (збірна України посіла там третє місце, – прим. О.Щ.). Але наш квартет був дуже сильним. Марокко (2:1) та Аргентина (0:2) – це топові команди, які претендували на перемогу у турнірі. Потім ми бачили наскільки добре вони грали у плей-оф.

Якщо ж згадувати стартовий матч проти Іраку, то там нам трохи не пощастило. Ми мали багато моментів, але, на жаль не змогли їх реалізувати і вкінці вийшло так, як вийшло. 

– Про підготовку та проблемну комплектацію команди Руслана Ротаня говорили довго. Як ви ставитесь до цих розмов?

– На мою думку, у Францію поїхали сильні люди. Тому не вважаю, що якби туди потрапили інші гравці, то результат був би інакшим.

– Чого не вистачило у матчі з Іраком (1:2)? У телетрансляції здалось, що після першого пропущеного вашій команді знадобився час, аби прийти до тями. А потім стався другий гол… 

– Можливо, нас не вистачило психологічно. Після призначеного пенальті і до другого голу Іраку пройшло всього-нічого. Думаю, що команда трохи розгубилась. Завжди погано, коли ти маєш моменти атакуєш, але не забиваєш, а згодом пропускаєш з напівмоменту. Це завжди б’є по моралі гравців.

– Якби у нас була можливість десять разів зіграти з цією олімпійською збірною Іраку, та у скількох з них перемогу здобула б Україна?

– У дев’яти:) Ось цей один ми програли. 

– Після турніру лунали думки, що вихід у плей-оф був би для нас стрибком вище голови. Як ви ставитесь до цієї тези?

– Важко сказати. Річ у тім, що навіть якби ми обіграли Ірак з рахунком 1:0, то за цих результатів ми б усе одно не виходили б в 1/4 фіналу (в трьох команд було б по шість очок і ми б не проходили за сумою забитих та пропущених).

Я не можу сказати, що ми погано грали на цьому турнірі. З Аргентиною у нас були моменти. В поєдинку з Марокко ми перегравали їх [за якістю футболу] у першому таймі. Тому я не вважаю, що вихід у стадію плей-оф був би стрибком вище голови. 

Матч Ірак U-23 - Україна U-23. Фото: УАФ

«З першої хвилини було зрозуміло, що суддя дуже погано ставиться до України»

– Арсенію, окремою темою на Олімпіаді стало суддівство. Як ви оціните рішення арбітрів у поєдинках проти Іраку та Марокко?

– У плані призначеного пенальті з Іраком я й не знаю, що казати. Мені впало в очі те, що в цьому матчі всі спірні епізоди трактувались проти нас. Було важко грати, відчуваючи, що суддя дуже погано ставиться до нашої команди. А це було зрозуміло з першої хвилини.

– Тобто це навіть не низький рівень арбітра, а саме упередженість?

– Не знаю. Ну, можливо, й низька кваліфікація судді, але я на футбольному полі відчував саме так [що це упереджене ставлення до українців].

– Потім ви були дуже незадоволеним вилученням Володимира Салюка у поєдинку з Марокко. Там рефері теж був проти нас?

– Ні. У тому матчі такого не відчувалось. З приводу червоної – нам потім розповідали, що коли захисник не має наміру зіграти у м’яч, а цілеспрямовано збиває суперника, то це вилучення. Але я не знаю, не побачив якогось бажання сфолити. Вважаю, що у цьому епізоді Володимир намагався зіграти у м’яч. 

– За кілька годин після нашої поразки від Іраку Марокко здолало Аргентину. Після цього у вболівальників виникли паралелі зі звитягою Словаччини над Бельгією на Євро. Футболісти олімпійської збірної України слідкували за результатами суперників?

– Та ні. Ми про це не думали. Розуміли, що, можливо, для когось це й сюрприз, але нас абсолютно не дивувало, що Марокко може здолати Аргентину. Для нас марокканці були щонайменше топ-3 збірною на Олімпіаді. Це стосувалось як гри, так і підбору виконавців. 

Матч Марокко U-23 - Аргентина U-23. Фото: АР

«Варіант із Трабзонспором з’явився під час Олімпіади. У мене залишався рік контракту із Зорею»

– Арсенію, перед від’їздом до молодіжної збірної України ви кілька тижнів провели у новому клубі – турецькому Трабзонспорі. Як для вас з’явився цей варіант?

– Під час Олімпіади, тож, можливо, у клубі дивились матчі турніру. Згодом усе доволі швидко вирішилось.

– Перед переходом у Туреччину ви консультувались з кимось стосовно цього варіанту? Адже за останні роки через Суперлігу пройшло чимало українців.

– Більше з агентами. Так, було ще кілька більш досвідчених, ніж я, футболістів. Але у мене й не було більше варіантів, тож я ухвалив рішення на цей перехід.

У мене залишався рік контракту із Зорею, так що невідомо, що було б потім. Усі ми це розуміємо. 

– А чи були ще якісь пропозиції? Олімпійські ігри – це ж чудова ярмарка талантів, і ви відіграли цей турнір.

– Ні, не було.

– Протягом останніх 12 місяців у контексті вашої кар’єри не раз називали Динамо, Шахтар, Полісся та навіть нідерландський АЗ?

– Це все було лише на рівні розмов. Не було такої конкретики, як у випадку з Трабзонспором.

– І навіть після виходу в півфінал Євро-2023 (U-21)?

– Так-так.

– Вже після Олімпіади ви опинились в заявці Зорі на перший тур УПЛ. Тоді ще планували виступати в чемпіонаті України, чи уже знали про майбутній від’їзд?

– Тоді усе ще було на стадії перемовин. Я повернувся з Ігор і мав невелике ушкодження. Враховуючи це, а також те, що повернувся лише за два дні до стартової гри, тренерський штаб Зорі вирішив дати мені перепочинок.

Арсеній Батагов. Фото: Трабзонспор.

«Трабзон – футбольне місто. Від Савича перейняв би гру головою»

– Як проходить ваша акліматизація у новій команді? 

– Тут дуже добре ставляться до всіх футболістів. Тому набагато легше проходити цей перший етап. На вулицях до всіх футболістів дуже добре ставляться і загалом Трабзон – футбольне місто, де багато фанатів. Тут завжди відчувається футбольна атмосфера.

– До речі, у Туреччині дуже контрастні фанати. Вони відомі тим, що люблять гравців після перемог, але ненавидять після поразок. Доводилось зіштовхуватись з їхнім характером?

– Ще такого не відчував.

– Вашим одноклубником став Стефан Савич. Це, напевно, головна зірка Трабзонспора. Там є футболісти які виділяються за ігровими характеристиками, чи це збалансована команда? 

– У команді дуже багато збірників. Багато виконавців високого класу, які гарно працюють з м’ячем, обігрують один в один і роблять передачі хорошої якості. А якщо говорити саме про Савича, то це топовий захисник, від якого потрібно взяти якомога більше.

– Якби ви могли перейняти одну його ігрову характеристику, що б це було?

– Гра головою.

– Ви ще не дебютували в новому клубі, але уже були в заявках на матчі. Чому команда так швидко вилетіла з єврокубків? 

– Не знаю. Думаю, що у нас було невезіння у другому таймі матчу-відповіді плей-оф Ліги конференцій проти Санкт-Галлена (0:0, 1:1, 4:5 по пен., – прим. О.Щ.). У першій грі могли забивати в першому таймі, а от у наступній грі – навпаки. Нам було важко у першому таймі, але в другій половині поєдинку повністю переграли суперника. До того ж, допомагала домашня публіка.

На жаль, потім була серія пенальті, а це завжди 50/50.

– Які завдання ставить керівництво клубу перед футболістами Трабзонспора? 

– Я не був у команді перед початком сезону. Прийшов уже тоді, коли йшов чемпіонат Туреччини. Але знаю, що зараз у команди завдання боротись за перемогу у кожному поєдинку та знаходитись якомога вище у турнірній таблиці.

– А чи знаєте ви, хто з українців грав у Трабзоні до вас?

– Вже коли перейшов, то дізнався, що тут виступав Юрій Калитвинцев…

– Також там були перший капітан в історії збірної України Юрій Шелепницький і воротар Віктор Гришко. Найбільше з усіх трьох зіграв саме останній – 78 матчів за три сезони. Тож маєте можливість побити цей результат. 

– Дякую! А я ще знаю, що там виступали Жажа Коельйо та Хосе Соса. Це теж навіює спогади з дитинства, оскільки за цими футболістами я спостерігав, коли грав у академії Металіста.

– А хто був вашим улюбленим футболістом в дитячі роки?

– Не можу виокремити, бо мало слідкував тоді. Я просто ходив на матчі Металіста:) 

Арсеній Батагов. Фото: УАФ

Бліц

«Найскладніший – Довбик. Альварес не мав бажання грати»

– Починаємо зі згадки про матч проти збірної Сербії, де ви зробили асист. Що б ви обрали: виконати гольовий пас чи допомогти команді зіграти «на нуль»?

– «На нуль».

– Туреччина подібна до України місцями для відпочинку. Арсеній Батагов обере море чи гори?

– Гори.

– Кебаб чи піца?

– Піца 

– Піца чи борщ?

– Борщ

– Улюблений фільм?

– Не дивлюсь. З серіалів – «Гра престолів».

– Улюблена музика?

– Усе підряд, але англомовні композиції.

– Найскладніший опонент?

– Не завжди доводиться взаємодіяти безпосередньо з нападником, але, напевно, це Артем Довбик.

– А Хуліан Альварес на Олімпіаді?

– Ой, не знаю. Він, можливо, не дуже хотів грати. Не мав тоді бажання.

– Виграти турецьку Суперлігу чи дійти з Трабзонспором до півфіналу Ліги Європи?

– Виграти трофей. Тому, звісно, чемпіонат Туреччини.