Сини Суркіса та Шевченка їдуть на Євро U-19: заслужено чи «по блату»? Експерт розкрив справжню причину та розібрав склад збірної
На фінальному турнірі Євро-2024 U-19 збірна України під керівництвом Дмитра Михайленка зіграє в одній групі з Північною Ірландією (15 липня), Норвегією (18 липня) та Італією (21 липня). У заявці нашої юнацької збірної – вже досить відомі Тарас Михавко та Матвій Пономаренко (Динамо), Віктор Цуканов (Шахтар), Рамік Гаджиєв (Дніпро-1), Данило Кревсун (Борусія Д, Німеччина), Тімур Тутєров (Сандерленд, Англія), а також рідні сини колишнього президента ФФУ Григорія Суркіса та нинішнього президента УАФ Андрія Шевченка.
На прохання сайту «Збірна» відомий вітчизняний експерт юнацького футболу Андрій Кудирко розібрав склад Михайленка, пояснив, які очікування від нашої збірної на Євро-2024 та дав відповідь на питання, яке цікавить багатьох вболівальників – чи в порядку юний воротар Слава Суркіс і вінгер-легіонер Крістіан Шевченко.
«Італія має в розпорядженні гравця, який дебютував за Мілан, а в Норвегії є вінгер із Брюгге, який вже грає за національну збірну»
– Вікова категорія U-19 – особлива для вітчизняного футболу, адже в 2009 році збірна під керівництвом Калитвинцева стала чемпіоном Європи. Наскільки великі шанси в нинішнього призову збірної досягнути медального п'єдесталу?
– Як би банально це не звучало, але шанси є завжди.
Якщо ви вже згадали той золотий Євро-2009, то тоді на стадії групового турніру українська команда першу перемогу здобула тільки з третьої спроби, причому виграла у меншості. І 15 років тому, і зараз багато чого буде залежати і від індивідуальних дій, і від командної злагодженості, і від характеру, і від настрою.
Ми на початку літа бачили два варіанти національної збірної України на Євро-2024. Одна і та сама команда програла не надто зірковій Румунії, а потім мала шанси перемогти більш потужну Бельгію. З якою мотивацією вийдуть на свої ігри наші 19-річні хлопці, залежить і від них, і від тренерського штабу. Але спрогнозувати це неможливо.
Складно давати прогнози це й через те, що це – ще молоді футболісти, яким притаманна нестабільність. У травні збірна України U17 також їхала на свій Євро з оптимізмом, але у підсумку зазнала фіаско, програвши два перших матчі. Перемога над слабеньким Кіпром вже нічого не вирішувала.
Андрій Кудирко. Фото: Google
– Який контекст нашого виступу? Як оціните суперників і кого відзначите із гравців, які будуть протистояти Україні?
– Найбільшу увагу, звичайно, викликають італійці, але з ними команді Дмитра Михайленка та Володимира Єзерського за календарем грати вже в третьому турі. До цієї зустрічі бажано підійти з максимумом набраних очок і гарантією виходу до півфіналу.
Дуже важливою буде стартова гра – з господарями турніру з Північної Ірландії. Їхня збірна U19 за останні 20 років лише вдруге зіграє у фінальному турнірі Чемпіонату Європи у цій віковій категорії, але не варто недооцінювати господарів, які матимуть додаткову підтримку трибун. Цей матч потрібно вигравати без варіантів, а потім переключатися на набагато більш потужну Норвегію.
Під час кваліфікації скандинави виграли п’ять матчів з шести за однієї нічиєї, майже всі футболісти, яких португальський тренер Луїш Пімента викликає до складу, вже мають пристойний досвід виступів на рівні елітних дивізіонів.
Деякі норвезькі футболісти 2005-2006 років народження відіграли по 20-30 матчів в перших командах своїх клубів, пробували свої сили в єврокубках. А головна зірка норвежців цього покоління – вінгер Антоніо Нуса (бельгійський Брюгге) – вже має в активі 7 матчів за національну збірну (гол + пас = 1+5), а в топ-дивізіонах Норвегії та Бельгії відіграв 70 матчів. Сподіваюся, він проігнорує Євро-2024 (U19), бо вже переріс цей рівень.
Є гравці, що виступали за основу своїх клубів, і в збірній Італії. Менше, ніж у норвежців, але й італійська Серія А – більш солідний турнір, ніж норвезька Елітсерієн. В національній збірній Італії дебютував 18-річний центральний півзахисник Сімоне Пафунді, який змінив Удінезе на швейцарську Лозанну, а ще звертає на себе увагу 16-річний вундеркінд Франческо Камарда (центрфорвард Мілану 2008 року народження), який уже дебютував у Серії А.
До речі, не будемо забувати, що Мілан в сезоні-2023/2024 дійшов до фіналу Юнацької Ліги Чемпіонів. А на минулому Євро U19 – у 2023 році – Італія здобула золото, а Норвегія грала у півфіналі. У складі кожної команди було кілька футболістів 2005 року народження.
«Українець Пономаренко на пару з італійцем Пафунді став одним з найкращих бомбардирів кваліфікації»
– Які перспективи в наших хлопців, хто може стати одним із відкриттів турніру?
– Це дуже складний прогноз, оскільки, щоб його робити, треба хоча б володіти інформацією про стан футболістів, а для цього потрібно перебувати всередині команди. В кого піде гра, кого прорве – важко сказати. На тому ж золотому для нас Євро-2009, з якого почалася розмова, гравцем турніру став Кирило Петров.
Тоді він непогано себе проявив, забивав важливі голи, але до національної збірної він так і не добрався. Чому – то вже інші причини. А добралися інші – Сергій Кривцов, Денис Гармаш, Богдан Бутко, Євген Шахов, Сергій Рибалка. Тому відкриттям турніру – глобально чи у складі нашої команди окремо – може стати будь-хто, не обов’язково гравець, якому пророкують велике майбутнє.
Від кого очікую лідерських якостей на Євро – то вже інше питання. Від багатьох. Гарне враження може справити воротар Владислав Крапивцов, який дуже впевнено грає ногами, бере участь у розіграші м’яча і не боїться виходити за межі штрафного. Захисники Тарас Михавко, Микола Огарков, Олексій Гусєв та універсал Максим Мельниченко, який на днях перейшов до Карпат. Півзахисники Данило Кревсун, Рамік Гаджиєв, Геннадій Синчук, Віктор Цуканов чи Андрій Маткевич. Форвард Матвій Пономаренко, який на пару з італійцем Сімоне Пафунді, якого я вже згадував, став одним з найкращих бомбардирів кваліфікації Євро-2024.
А, можливо, натхнення зійде на когось іншого. Побачимо.
– Якої тактичної формації та стартового складу очікуєте на перші матчі? Наскільки заповнені позиції, чи рівномірний вибір у тренерського штабу?
– Під час еліт-раунду кваліфікації Дмитро Михайленко, який очолив цю команду у 2024-му, використовував схему з чотирма захисниками, трьома центральними півзахисниками, двома вінгерами та одним центрфорвардом. В залежності від сили суперника, розташування наших флангових гравців атаки її можна називати і 4-1-4-1, і 4-3-3. Скоріше за все, нічого міняти тренерський штаб не стане.
За позиціями все наче органічно, є варіативність, є по два-три кандидати на кожну позицію. Для декого цей виклик – серйозний аванс. До фінальної заявки попаде 21 футболіст з цього списку - 18 польових та три воротарі, один з яких – резервний. Хто відпаде – вирішиться під час підготовки. Команда виглядає непогано, але у нас і національна збірна до старту також здавалася наче переконливою за іменами. Все покаже гра.
«Суркіс – основний воротар Динамо, Шевченко грає та забиває за Уотфорд. Але поки не за основні команди»
– Є прізвища, які привертають особливу увагу в цій збірній. Чи справді цікаві футболісти — Слава Суркіс і Крістіан Шевченко, які їхні сильні сторони?
– Діти не обирають своїх батьків – так влаштована природа. Але декому доводиться жити і розвиватися, знаходячись під додатковим тиском. Таких прикладів дуже багато і за кордоном – Паоло Мальдіні, Каспер Шмейхель, Ерлінг Голланд, Маркус Тюрам, Дейлі Блінд, Яніс Хаджі...
Якщо говорити про дітей знаменитостей в цій збірній, то можна також згадати Олексія Гусєва, Андрія Маткевича, Дмитра Богданова, Данила Кревсуна. Всі вони – непогані футболісти, претендують на місце в стартовому складі.
Шевченко? До нього, звичайно, особлива увага. Син зіркового футболіста, а нині – президента УАФ. Але, знову ж таки, він не винний в тому, що у нього такий потужний батько. Крістіан грає та забиває за юнацьку команду Уотфорда, ми його вже бачили під час еліт-раунду кваліфікації – поки він не показав себе гравцем основного складу. Але всьому свій час.
Що стосується Суркіса, то він – основний воротар Динамо, яке виграло Чемпіонат України U19. Якщо молодшого Шевченка ми вживу побачили лише у березні, то про сина Григорія Михайловича чули вже давно. І він своєю грою доводив, що займає місце у воротах не просто так. Свого часу він виграв дві серії пенальті у фінальному турнірі в ДЮФЛУ, в минулому сезоні зіграв 14 матчів без пропущених голів. Так, були і помилки, але на нього розраховують в клубі. А в збірній є конкуренція, гратиме сильніший.
Читайте також: інтерв’ю з одним із перших тренерів Слави Суркіса
– Що являють собою викликані легіонери?
– Шевченко – гравець команди Уотфорд U18, грає в другому за рангом дивізіоні англійського футболу у цій віковій категорії. Інший вінгер – Тімур Тутєров – виступає на більш серйозному рівні – за Сандерленд U21. Це елітні молодіжні команди, він забивав Ліверпулю, Тоттенгему, а його команда стала віце-чемпіоном Англії.
Повернувся до лав збірної ще один фланговий гравець атаки Максим Деркач, який не зумів заграти в Португалії, а наразі представляє латвійський РФШ. Інформації про його ігрову практику на офіційному рівні після серпня 2023 року в мене немає, а який його нинішній стан, покажуть тільки тренування.
В Третій Бундеслізі наприкінці сезону-2023/2024 дебютували центральний півзахисник Данило Кревсун (Боруссія Дортмунд) та форвард Дмитро Богданов (дрезденське Динамо). Це також показник їхнього прогресу на рівні міцних клубів солідного чемпіонату. На рівні U19 Кревсун у складі дортмундців двічі грав у фіналі Чемпіонату Німеччини (загалом провів більше 30 матчів, забивав), багато голів записав в свій актив Богданов.
Крістіан Шевченко. Фото: ФК Вотфорд
«Чому не викликаний Степанов, який багато забивав за леверкузенський Баєр U-17?»
– У складі цієї збірної є хлопці зі збірної під керівництвом Мороза. Чому вони всі невдало зіграли на травневому євро, як оцінювати перспективи цих хлопців?
– Насправді, у цій збірній тільки двоє – з команди U-17. Це Кирило Дігтярь (Металіст), який у Юрія Мороза грав на позиції лівого центрального захисника, а в клубі більше – лівого захисника. І це якраз Богданов. Є ще група футболістів 2006 року народження, які свого часу працювали під керівництвом Мороза, але наразі вони перейшли до іншої вікової категорії і є кандидатами для Михайленка.
– На Євро-2024 серед 17-літніх запам’яталися форварди нашої збірної. Проте, скажімо, Богданов викликаний, а Степанова нема. Чому?
– Чому Богданов, а не Артем Степанов, який багато забивав за леверкузенський Баєр U-17? Це питання краще адресувати тренерам, оскільки саме вони обирали склад. Але варто звернути увагу на два моменти.
Перший – на Євро-2024 (U-17) Степанов був небезпечним для суперників у першому матчі з сербами, але не дуже переконливо виглядав в зустрічі з чехами, був замінений, а на заключний матч з Кіпром не вийшов. Можливо, була травма, можливо – якісь інші причини.
Натомість, Богданов відіграв на тому турнірі на обох флангах атаки, а потім замінив Степанова в центрі нападу і двома голами приніс перемогу над кіпріотами. Нехай другий з пенальті, але факт лишається фактом.
Другий момент – Богданов уже провів сезон в Бундеслізі U-19 і дебютував в Третій Бундеслізі за основу дрезденського Динамо, він вже робить перші кроки в дорослому футболі. Степанов поки – гравець команди U-17 в Баєрі. Є різниця. Хоча, звичайно, мотиви тренерського штабу під час вибору кандидатів можуть пояснити тільки самі тренери.
Дмитро Богданов. Фото: ФК Динамо (Дрезден)
– Чи були в нашої збірної втрати через травми чи фактор заборони їхати від клубів?
– Не чув такого. Думаю, що всі футболісти, яких Дмитро Михайленко та Володимир Єзерський хотіли бачити у складі, потрапили до заявки. Звичайно, можуть бути запитання, чому не викликали когось, хто непогано проявив себе в Чемпіонаті України U-19. Але ми бачимо, що у заявці представлені всі наші найсильніші команди U-19. І не тільки.
– Хто з цих гравців може дорости до національної збірної в перспективі 3-5 років?
– Непросте питання, оскільки такі прогнози – річ дуже складна. На моїй пам’яті було дуже багато талановитих футболістів, які не змогли дійти до того рівня. Навіть з чемпіонського складу Євро-2009 (U19) чи ЧС-2019 (U20) далеко не всі змогли досягти того прогресу, щоб пробитися до головної команди України.
В цій команді багато талантів, дуже багато. Вони отримали унікальні шанси – і за кордоном, і в українських клубах. Але хто і як використає свої можливості, залежить від багатьох факторів. І об’єктивних, і суб’єктивних. В мене є певні симпатії до тих чи інших гравців, проте я не хотів би називати прізвища, щоб не ображати інших.