Прогноз на матч Словаччина – Україна Любарського: «Вони зіграли найкращий матч, наші – найгірший. Попереду – важка гра»

Аватар Олександр Щербатих Олександр Щербатих
1221
6 голосів
Прогноз на матч Словаччина – Україна Любарського: «Вони зіграли найкращий матч, наші – найгірший. Попереду – важка гра»
Руслан Любарський та збірна України. Фотоколаж: «Збірна»
Напередодні другого матчу збірної України на Євро-2024 ексклюзивне інтерв’ю сайту «Збірна» дав колишній український футболіст, чемпіон Словаччини Руслан Любарський.

Українські уболівальники пам’ятають півзахисника Руслана Любарського по грі за запорізький Металург у період з 2004 по 2008 рік, у складі якого він провів 110 матчів. Однак, половина ігрової кар’єри футболіста пов’язана зі словацькою першістю.

Вперше сюди він потрапив ще майже на зорі Незалежності, у 1993 році. У професійних лігах цієї країни провів 10 років та зіграв 173 матчі. Разом з ФК Кошице здобував чемпіонство та Суперкубок країни. Кубок з ФК Хемлон (Гуменне). Напередодні зустрічі збірних Словаччини та України на Євро-2024 Руслан Любарський дав ексклюзивне інтерв’ю сайту «Збірна», у якому розповів про:

  • свої враження від перших матчів Словаччини та України на турнірі;
  • очікування від очного матчу між збірними;
  • ставлення збоку словаків до головного тренера збірної Франческо Кальцони;
  • те чому Роберт Фіцо прийшов до влади;
  • те чи підтримують словаки у війні з Росією;
  • те як забивав Ювентусу в Лізі Чемпіонів;
  • молодих Алієва, Степаненка, Чигринського та Кривцова;
  • чи опиниться знову в українському футболі;
  • те чому молодь дивується фізичній формі 50-річного.

«Це найкращий матч Словаччини та найгірший від України»

– Руслане Миколайовичу, як вам футбол збірної України у поєдинку з Румунією?

– Україна мала перевагу в контролі м’яча, але ці помилки, які наші допустили – призвели до двох голів. А потім команда розвалилась. Дуже мало створили гольових моментів. Не знаю, в них просто нічого не виходило попереду. Це була найгірша гра нашої збірної, яку я бачив.

Зараз нашим гравцям потрібно психологічно зібратись на поєдинок зі Словаччиною. Їх чекає важка гра з командою, яка показала досить хороший футбол у матчі проти Бельгії. Це були неочікувано: поразка українців і перемога словаків. Якщо від України в стартовому турі був найгірший матч, то від Словаччини – найкращий.

– А у чому був секрет успіху словацьких футболістів у той вечір?

– Вони дуже добре грали. Звісно, мали й трохи щастя, адже VAR не зарахував два голи у бельгійців, одного разу словаки вибивали м’яч з порожніх воріт, кілька моментів змарнував Лукаку. Але разом із тим Словаччина не давала бельгійцям спокійно комбінувати, навіть на власній половині поля, та переходити свою половину поля так швидко, як ті б хотіли. Це дало плоди, оскільки словаки змусили бельгійців помилитись і забили гол.

– Чи притаманний такий футбол для збірної Словаччини?

– У 2022-му команду очолив італієць Франческо Кальцона. Спочатку в його сторону було досить багато критики, тому що збірна не надто добре зіграла перші матчі (посіли третє місце у своїй групі в дивізіоні С Ліги Націй, а згодом розпочали відбір на Євро з нульової нічиєї проти Люксембургу – прим. «Збірна»). Але потім розбігались. Десь Кальцона вніс трішки тактичних змін й команда почала грати набагато краще.

Загалом збірна Словаччини останніми роками грає у досить хороший футбол. Наприклад, пробивались і на попередні чемпіонати світу та Європи. Зараз колектив трохи змінився, адже відійшли досвідчені футболісти: Марик Гамшик, Мартін Шкртел та Ян Дюріца. Прийшло багато нових футболістів, але вони грають у хороших закордонних клубах. Шкріньяр у ПСЖ, Лоботка – Наполі, Суслов і Дуда – у Вероні.  

«Кальцона «сидів на двох стільцях» і не взяв сербського нападника»

– Як до самого тренера ставляться у країні?

– Тепер добре. Як я вже казав – спочатку Кальцону досить жорстко критикували, але потім він провів хорошу роботу, вніс кілька тактичних змін і потім навіть одночасно працював головним тренером збірної Словаччини та в.о. головного – в Наполі.

Франческо Кальцона. Фото: Google

– До речі, а як у Словаччині поставились до того, що з лютого й до кінця сезону Кальцона очолював неаполітанську команду?

– Він уже досить довгий час був у цьому клубі, але як асистент. Рік тому Наполі став чемпіоном, тепер – не потрапив навіть у єврокубки. Тож йому дали можливість бути головним тренером, а федерація дозволила «сидіти на двох стільцях».

– Які у Словаччині очікування від їхньої збірної на цьому Євро?

– Щиро кажучи, перед бельгійцями ніхто не вірив, що вони можуть обіграти цю команду. Але зіграли добре, й тепер, якщо Україна не покращить свою гру, то матиме великі проблеми.

Я розмовляв зі своїми друзями й вони казали: «зараз отримаємо три від Бельгії», але цей чемпіонат показує, що є багато рівних й хороших команд. Тому, важко сказати які зараз очікування.

– Чи були неочікувані втрати або поповнення збірної Словаччини перед Євро-2024?

– Є кілька виконавців, яких не взяв Кальцона. Виділю нападника Александара Чавріча, який грав і забивав за братиславський Слован, йому зробили словацьке громадянство (натуралізований серб, – прим. О.Щ.), а Кальцона покликав його на тренувальний збір. Однак той не приїхав, бо хоче краще акліматизуватись у японській лізі, де зараз виступає. Тож тренер не взяв його на чемпіонат Європи і я згідний з Кальцоною.  

«Команда Фіцо побудувала агітацію на війні»

– З січня місяця у Словаччині відбуваються протести проти уряду прем’єр-міністра Роберта Фіцо. В Україні ми розуміємо цей процес, адже сам Фіцо має досить антиукраїнську позицію. Але що про нього говорить умовний пересічний словак?

– Я трохи слідкую за політикою. Скажу коротко, у ставленні до України (російсько-української війни) половина країни за Україну, а половина – більше на стороні наших «великих друзів» росіян. Парадокс полягає у тому, що східна частина Словаччини, де я проживаю, ближче до кордону з Україною, але тут більше підтримують росіян, хоч і не всі. А от західна частина Словаччини – переважно за Україну.

Руслан Любарський (праворуч) на зустрічі у мерії міста Гуменне. Фото: Google

– А що говорять ті, хто підтримує окупантів?

– Вони стверджують навіть не те, що вони за Росію, тільки кажуть: «Ми за мир, ми за мир».

– Як у донедавна зразковій демократії допустили до влади політичну силу правого популіста Фіцо? Внаслідок яких гасел і обіцянок восени минулого року їм вдалось виграти парламентські вибори?

– Вони побудували свою агітацію на війні. У тому сенсі, що «не хочемо сильно підтримувати Україну, але ми за мир». І я пригадую як було, коли я приїхав сюди 30 років тому. Хоч я й був із СРСР, але сприймали як руского мене, що я рускій. Але ж не всі рускі. Багато людей не розуміє, або ж не хоче розуміти, що не всі ж рускі.

Це як із Другою світовою: багато словаків думає, що рускі виграли війну. Вони не усвідомлюють, що участь там брала й Україна, і Білорусь, і всі інші країни колишнього СРСР.

«Раніше в Словаччині грали жвавіше. Футбол був кращим»

– А, власне, як ви опинились у Словаччині?

– Спочатку я служив у футбольній армії, граючи за київський ЦСКА. А потім поїхав у ФК Хемлон, який у 1993 вийшов тут в елітний дивізіон. Річ у тім, що колись за Хемлон виступали Орест Баль та Ігор Яворський, а в Києві мене тренували Володимир Безсонов та Анатолій Дем’яненко. От і вийшло, що Орест закінчував кар’єру і шукав гравців для посилення складу Хемлона. Через свого брата Андрія він вийшов на ЦСКА і на мене.

З армійської команди нас приїхало четверо. Але я перейшов сюди у Вищу лігу, а ще троє – у третю, яка є аналогом нашої Другої ліги.

– Як за ці роки змінився словацький футбол?

– Зараз я дивлюсь матчі місцевої ліги й розумію, що колись хоч тут не було стільки легіонерів, але грали у жвавіший футбол. І думаю, що він був кращим. 

Руслан Любарський під час ветеранського матчу. Фото: Google

– З 1997 по 2000 рік ви виступали за Кошице, у складі якого ставали чемпіоном та грали у Лізі чемпіонів. Коли команда потрапила в груповий етап найпрестижніших європейських змагань, вашими суперниками стали Манчестер Юнайтед, Феєнорд та Ювентус. Якою була реакція, коли випав такий складний жереб?

– У той рік (сезон 1997/98) ми пройшли московський Спартак у кваліфікації (2:1, 0:0) й коли отримали таких популярних суперників у групі, грандів світового футболу – зраділи. Наприклад, Манчестер Юнайтед у наступному сезоні вийде у фінал, де обіграє Баварію. У Юве влітку Зідан виграє чемпіонат світу, наприкінці року здобуде «Золотий м’яч». Прекрасні команди. 

– Тоді, на жаль, Кошице поступилось у всіх шести іграх. Яким вам запам’ятався той груповий раунд?

– Про англійців пригадується, що вони мали дуже сильний набір футболістів: Йорк, Коул, Бекхем, Гіггз, Шерінгем, Петер Шмайхель у воротах. В Ювентусі: Зідан, воротар Перуцці, Дель П’єро, Конте – теж досить потужний склад.  

Руслан Любарський проти Алесандро Дель П'єро та Антоніо Конте. Фото: Google

З Манчестером на виїзді ми досить добре відіграли. Поступались з мінімальним рахунком, але за кілька хвилин до кінця пропустили двічі (0:3). Так само добре грали й проти Ювентуса у Турині (2:3). Забили двічі та мали чимало моментів, аби відзначитись ще, але на найвищому рівні потрібно реалізовувати все. Такі суперники не пробачають, вони коли мають момент – одразу забивають.

– Один з двох голів у ворота Ювентуса – ваш…

– Так. Як зараз пригадую, що там був доволі потужний штрафний удар, Перуцці відбив перед собою, а я зіграв на добиванні.

– Це був хаотичний момент чи тренерська установка: вбігати у штрафний майданчик і намагатись використати помилку голкіпера?

– Ні. Я просто знав хто пробиватиме. Це був Душан Тот (дворазовий чемпіон Словаччини, 5 матчів за збірну – прим. «Збірна»), він мав досить потужну ліву ногу й зазвичай пробивав штрафні з 25-28 метрів. Я знав, що він битиме сильно і що треба йти на добивання. Це виходило з того, що я добре знав своїх партнерів по команді:)

«Алієв – душа компанії, Чигринський – хороший захисник, а ще ж у Металурга були Степаненко та Кривцов…»

– Потім ви все ж опинитесь в українській Вищій лізі, де з 2004-го по 2008 рік захищатимете кольори Металурга (Запоріжжя). На якому рівні була ця команда відносно до словацьких клубів?

– В Україні грандами були Дніпро, Шахтар, Металіст, Динамо, а ми в основному були у середині таблиці (в період виступів Руслана Любарського найвищою точкою запорізької команди на фініші чемпіонату було сьоме місце у сезоні 2006/07 – прим. «Збірна»). Але думаю, що в словацькій лізі ми були б вгорі таблиці.

 – У Запоріжжі ви перетнулись з багатьма цікавими молодими футболістами: Олександром Алієвим, Дмитром Чигринським…

– Так-так. Дмитро прийшов із Шахтаря й уже тоді було видно, що це дуже хороший центральний захисник. А ще в тій команді грали Тарас Степаненко та Сергій Кривцов. 

Пригадую, що Тарас тоді тільки починав, він був молодим і спокійним хлопцем. Тренувався з нами, а згодом почав виходити десь на заміну. Коли його бачу, то радію, що він виріс у дуже хорошого футболіста. Адже, коли ми грали в одній команді, то я вже мав 34 роки й майже закінчував кар’єру, а він був 18-річним юнаком.

 – Зараз Степаненко – це капітан збірної. Однак, його кар’єра в національній команді пішла вгору лише після 25 років – до цього віку Тарас провів 16 матчів у збірній, зараз їх 84. Чи міг він ще раніше стати однією з ключових постатей в українському футболі?

 – Важко сказати, бо я у 2008-му відійшов з Металурга, а потім (2010-му) дивлюсь – він і Кривцов підписали контракти з донецьким Шахтарем. Можу відзначити, що вони були скромними та досить працьовитими хлопцями. Не знаю, чому Степаненко не заграв раніше, але він точно дуже хотів, працював та досяг успіху, коли став більш досвідченим.

– Не можу не запитати про молодого Олександра Алієва…

– Це був веселий хлопець, який умів розвеселити команду. Душа компанії. У футбольному плані Саша вже тоді мав добре поставлений удар. Він прийшов до нас в оренду як молодий футболіст, тож іноді трохи грав, потім трохи – не грав (2 голи в 11 матчах, – прим. «Збірна»).

«Молодь не хоче грати у футбол. У них є PlayStation та Xbox»

Руслан Любарський з м'ячем у матчі ветеранів. Фото: Google

– Зараз ви проживаєте у Словаччині. Але чи так може скластись, що ми ще побачимо вас в українському футболі?

– Та я вже маю 50 років, тому вже може й ні:)

– Але ж у футболі є не лише функція гравця.

– Ну-у-у, життя таке, що усе може статись.

– Ваше життя зараз пов’язане з футболом?

– Так, я проживаю у селищі Лацковце, яке є передмістям Гуменного. Треную місцеву команду Славія та ще й граю з нею. От зараз ми виграли шосту лігу і вийшли у п’яту.

– А як молоді хлопці реагують на те, що на рівні із ними бігає 50-річний чоловік?

– Зараз такий час, що багато молодих хлопців не хоче грати у футбол:) Тепер є багато інших цікавих речей. Вони можуть пограти у футбол на PlayStation чи Xbox й там їм не буде спекотно, не падатиме дощ. Помічаю, що чим далі, тим менше футболістів.

Мені іноді буває смішно коли молоді футболісти кажуть мені: «та ти маєш ліпші фізичні кондиції, ніж я». В їхньому віці я би соромився таке сказати іншим віковим футболістам.

Прогноз Руслана Любарського на матч Словаччина – Україна: нічия 1:1.