Новачок Шахтаря: «Упевнений, ми винесемо це сміття з нашої країни!»

Півзахисник донецького Шахтаря Іван Петряк прокоментував поєдинок проти харківського Металіста 1925

У матчі-відкритті УПЛ між Шахтарем і Металістом 1925 голів забито не було. Цей поєдинок став першим для Івана Петряка після повернення до України. Післяматчевий коментар вінгера приводить клубна прес-служба.

— УПЛ повернулася після довгої паузи, ти повернувся до України після вояжу до Європи. Поділися враженнями від дебютного матчу за Шахтар.

— Я дуже схвильований. Хочу подякувати Шахтарю за те, що повернув мене додому. Емоції зашкалювали, було ментально складно, проте я впорався. Звичайно, нічия 0:0 у першому матчі — результат не надто гарний, однак гра була важкою. У суперника 10 осіб перебували за лінією м'яча — було складно розкрити оборону. Продовжимо працювати, знайомитись із новими партнерами, і все буде добре.

— Чому ухвалив рішення повернутися до України?

— Це принципова позиція. Коли Шахтар на мене вийшов, я довго не роздумував і відразу погодився. Потім тиждень-два все вирішувалось, і я тут.

— До гри з Металістом 1925 ти провів із командою не надто багато тренувань. Чи комфортно було на полі, було порозуміння?

— Зараз багато нових облич, і мені було важко. Провів із командою лише два тренування і, можливо, ще когось не розумів, як і не розуміли мене, що нормально. Маємо працювати над цим, і до наступної гри зіграємось краще. Сподіваюся, результат також буде кращим.

— Чи вдалося зрозуміти і втілити на полі вказівки та стиль гри Ігора Йовічевича?

— Минуло лише два-три дні, як я в команді. Тренер робив для мене та інших новачків окреме теоретичне заняття, я прислухався, однак усе слід демонструвати на полі. Теорія — одне, а геть інше, коли проти тебе грає реальний суперник. Мені його стиль імпонує, і в наступному матчі я краще розумітиму вимоги.

— Ти кілька разів мав нагоду забити. Ситуативно опинявся на вістрі атаки або такою була настанова тренера?

— Настанова. Вінгери, півзахисники, нападники — всі ми маємо забивати, це наша робота. Хотілося забити, але трохи забракло.

— Що скажеш українцям?

— Дуже емоційний момент, зараз можу розплакатися. Тільки три дні тому я повернувся додому і скажу чесно, що дуже пишаюся нашою країною. Я навіть просльозився, коли перетинав кордон. Було дуже важко, спочатку дивився в небо і шукав літаки, хоч їх в Ужгороді й не було. Хочу побажати нашим співвітчизникам перемоги — всі на неї чекають. Футбол та інші види спорту — ніщо порівняно з нашою перемогою, якої всі українці чекають із нетерпінням. Хочу також привітати людей із Днем Незалежності України. Будьте здорові! Упевнений, ми винесемо це сміття з нашої країни!