Новачок Дніпра-1 з Коста-Ріки дав перше інтер'ю в Україні: вийшло емоційно

25.01.2023 20:02
Категории: Новини

Перехід збірника Коста-Ріки Рональда Матарріти з МЛС до Дніпра-1 претендує чи не на найгучніший вхідний трансфер УПЛ у нинішню зимову паузу. Пресслужба дніпровського клубу стала першою, хто поспілкувався з вихідцем з екзотичної для нас країни.

— Перш за все, хочу подякувати усім членам команди за теплий прийом. Це дуже зворушливо, і я зараз перебуваю в передчутті нового виклику. Це дуже хвилюючий момент – мій перший переїзд до європейського футболу, до такої великої команди. Як я дізнався про таку можливість? Один з агентів сказав мені, що є пропозиція. Після завершення контракту із Цинциннаті я сфокусувався на продовженні кар’єри у Європі, і, дізнавшись про інтерес з боку Дніпра-1, одразу обрав цей варіант.

«Є багато речей, які роблять мене щасливим прямо зараз»

— Переїзд до Європи означає докорінні зміни у житті. Готовий?

— Так, дійсно, це ніби почати все з нуля. Але я відчуваю, що готовий до такого виклику. Дніпро-1 — велика команда, лідер чемпіонату України, грає у Лізі Конференцій та має можливість потрапити до Ліги чемпіонів. Є багато речей, які роблять мене щасливим прямо зараз.

— На батьківщині ти грав за Алахуеленсе — один з двох найбільших клубів Коста-Ріки разом із Саприссою. Розкажи про цей клуб та про футбол твоєї країни.

— Алахуеленсе — мій рідний дім. Вони завжди зі мною, я навіть тренувався з ними завжди під час міжсезоння. Дуже люблю цю команду, вболівав за неї з дитинства. І коли отримав можливість стати гравцем Алахуеленсе, був дуже щасливий.

«Наша країна сперечається з Уругваєм…»

— Що для мешканців Коста-Ріки означає футбол?

— Якось я прочитав, що близько 95 відсотків костариканців дивляться футбол. Наша країна сперечається з Уругваєм — хто ж є найфутбольнішою державою у світі. Костариканці завжди дуже сильно підтримують збірну, стежать за матчами. Я часто отримую повідомлення від вболівальників, які мене підтримують – це хвилює і надихає.

— Ти провів останні шість років у США. Розкажи, будь ласка, про цей досвід.

— Рівень соккера у США зростає. Коли я прибув туди та почав грати за Нью-Йорк Сіті, у команді було багато світових легенд: Андреа Пірло, Давид Вілья, Франк Лампард, тренером був Патрік Вієйра. Це був дуже емоційний час, я дуже багато чому навчився у цих майстрів. Коли перейшов до Цинциннаті, був вже більш досвідченим гравцем. Зараз же я відчуваю потребу у чомусь більшому, тому й обрав Дніпро-1 своєю першою європейською командою у кар’єрі.

«Дав обіцянку бабусі, яка з дитинства є моїм найпалкішим вболівальником»

— Нещодавно ти досяг вершини — брав участь у чемпіонаті світу. Така нагода була ще чотири роки тому, але ти не поїхав на мундіаль через травму…

— Це був найважчий момент у моєму житті. Знаєте, у дитинстві усі мріють грати на чемпіонаті світу за свою країну. І через зовсім маленьку травму ти раптом втрачаєш мрію!.. Після того Кубка світу я ніби почав все с початку. Пообіцяв сам собі: обов’язково буду на наступному турнірі. Пообіцяв це своїй бабусі, яка з дитинства є моїм найпалкішим вболівальником.

За ці чотири роки багато чого відбулося, у тому числі й найгірша травма у моїй кар’єрі. Це трапилось у грі кваліфікації проти Канади. Нам потрібна була лише перемога. В одному з епізодів під мене жорстко підкотились, гомілка вивернулась. Але я продовжив матч — напевно, через адреналін. У перерві мені зробили пару уколів, адже я мав грати далі. Якби я попросив заміну, хтось мав виходити без розминки, і невідомо, до яких наслідків це б призвело. Але на 68-й хвилині я відчув, як щось розірвалося всередині ноги. У цей момент я зрозумів, що це серйозна травма.

Був квітень, і мені казали, що відновлення потребуватиме 8 місяців. Але я був готовий вже через 5 місяців… Можу запевнити і українських вболівальників, що так само буду боротися та віддаватися грі за Дніпро-1 на сто відсотків.

«Грати проти Іспанії та Німеччини — це неймовірно!»

— Які спогади залишись від чемпіонату світу?

— Чемпіонат світу — щось надзвичайне, що ви можете пережити. Напевно, з цим можна порівняти Лігу чемпіонів. Словами важко передати усі емоції, усі почуття, які є від перебування там. Особливо після операції та відновлення, яке я пережив. Після цього грати проти Іспанії та Німеччини — це неймовірно!

— Твоя бабуся підтримувала тебе?

— Ха, звісно! Вона була вдома з моєю родиною і дуділа у вувузелу. Знаєте, це дуже гучно (сміється) і, напевно, лютило оточуючих рано вранці, адже є різниця у часі між Коста-Рікою та Катаром.

— Дещо схоже може бути тепер постійно, адже є різниця у часі між Коста-Рікою та Європою…

— (сміється) Так, буде те ж саме. Усі повинні будуть прокидатися дуже рано, коли я гратиму. До речі, перед Кубком світу вона витратила чималі гроші на великий телевізор, щоб дивитися матчі з моєю участю. Бабуся дійсно зробила для мене дуже багато.

— Бажаємо тобі відчути такі ж емоції у матчах за нашу команду!

— Дякую! Впевнений, так і буде. Тут зібралися добрі люди, і я сповнений бажання приносити користь команді.

— До речі, з номером вже визначився?

— Ще ні. Є пара варіантів. Але у будь-якому разі головним є те, що написано попереду футболки, а не на спині.

Лента новостей