Новачок Дніпра-1 розповів про швидкість переходу, адаптацію в новій команді та чому не склалося в Динамо

Перед першим тренуванням у складі Дніпра-1 його новачок - голкіпер Євгеній Волинець поспілкувався з клубною пресслужбою.

— Чутки про зацікавленість Дніпра-1 у тобі періодично виникали протягом останніх років, а зараз трансфер стався досить швидко. Розкажи, як відбувся перехід?

— Насправді все відбулося швидко. Все сталося буквально за день-два. Зізнаюся, сам трохи не очікував такого — спокійно готувався до сезону з Колосом. Але все швидко відбулося, і я дуже радий, що опинився тут.

— Протягом кар’єри ти зовсім нечасто змінював клуби. Чи є з цього приводу зараз хвилювання?

— Можливо, дещо є, тому що шість років я грав в одному клубі. Але скажу, що з усіма хлопцями більш-менш спілкувався і знайомий, тому, думаю, що проблем ніяких не буде.

— Повернемося до початку кар’єри. Як ти прийшов у футбол та як опинився у воротах?

— Був набір до школи Динамо. Тоді ще не було поділу на позиції — усі грали всюди. А згодом Євген Рудаков поставив мене у ворота, так і пішло.

— У дитячому футболі в тебе була безліч нагород як командних, так і індивідуальних, але до першої динамівської команди так і не вдалося дістатися. Багато конкурентів було? Важко було пробитися?

— Так, було багато конкурентів, адже динамівська школа славиться голкіперами. Я до останнього чекав свого шансу, але так його і не отримав. Продовжував працювати далі і зараз дуже задоволений, що потрапив до такого клубу, як Дніпро-1.

— Першим твоїм дорослим клубом став харківський Геліос. Можна вважати його стартовим трампліном у професійній кар’єрі?

— Так, це був перший період у, можна сказати, вже чоловічій команді. Я туди пішов з Динамо-2 і здобув гарний досвід. Набрав певну кількість ігор, гарно себе проявив і отримав шанс у Колосі.

— З Колосом ти пройшов тривалий шлях. Що будеш згадувати про цей період та клуб найперше?

— Це найкращий етап моєї кар’єри, і звісно буду згадувати його з теплотою. Відношення в клубі до мене з першого до останнього дня було дуже теплим і приємним. Тому бажаю Колосу перемог та руху вперед.

— Колос та Дніпро-1 багато зустрічалися. Що запам’яталося з цього суперництва? І яким воно тепер буде для тебе по інший бік барикад?

— Яким буде, побачимо. Якщо буду виходити на гру з Колосом, звісно, буду прагнути лише перемогти. А те, що було багато ігор, так склалося. Дніпро-1 і Колос разом йшли з першої ліги, потім грали плей-офф за Лігу Європи, тому і була така кількість зустрічей. Думаю, ви погодитесь, що це були бойові ігри.

— До старту сезону залишився тиждень. Чи встигнеш налагодити комунікацію з новими партнерами, що є дуже важливим для голкіпера?

— Дай Боже, щоб встиг. Думаю, ми швидко знайдемо спільну мову та разом будемо все робити для досягнення результатів.

— Ти дуже зрідка даєш інтерв’ю. Чому так склалося?

— Не знаю, я не дуже публічна людина і часто відмовляю в інтерв’ю. Мені просто не дуже комфотно в такій ролі.

— Зі світлин в Інстаграмі можна зробити висновок, що важливе місце у твоєму житті займає родина. Чи дійсно це так, і чи йде вже по твоїх стопах син, який на фото завжди з м’ячем?

— (посміхається) Ну як йде… То м’яч у нього, то рукавички. Я проти, щоб він надягав рукавички. Але йому лише п’ять років, поки просто бавиться.