Новачок Дніпра-1 — про свій перехід, легіонерський досвід та виступи за збірну

Пресслужба Дніпра-1 поспілкувалася з першим новачком Дніпра-1 у міжсезоння-2023 — Олегом Горіним.

Бесіда з гравцем розпочалася з традиційного запитання, як він дізнався про інтерес з боку дніпровського клубу.

— Мені зателефонував Андрій Анатолійович Русол, ми поговорили та дійшли конкретики, — розповів Олег Горін. — Також мені допомагав Євген Селезньов, за що хочу йому дуже подякувати. Та й загалом, думаю, потрапити до такої команди мріє будь-який футболіст. Розумію, що маю повністю викладатися на полі, щоб заслуговувати на це місце.

— Ти можеш зіграти на позиціях центрального захисника та опорного хавбека. Де зручніше, де почуваєшся більш комфортно?

— Усе життя: і у школі, і після школи — я грав в центрі поля опорного півзахисника. А коли вже прийшов до Минаю, на позицію центрального захисника мене поставив Василь Кобін. Здається, непогано це вдавалося, і тепер можу зіграти на двох позиціях. Де буду корисніший для команди, там і готовий грати.

— Ти згадав футбольну школу – це було у Львові. Як взагалі потрапив до футбольної секції? Якими були найперші кроки у кар’єрі?

— Можу віддати усю повагу та шану моєму батькові. Якби не він, не факт, що я б взагалі почав грати у футбол. Батько віддав мені багато сил та енергії, за що я йому дуже вдячний. Він сам грав у футбол; можливо, в певних моментах щось не вийшло, але з нього я беру приклад.

— У 16-річному віці ти грав проти дорослих суперників в аматорському чемпіонаті. Як це було?

— Так, я починав грати у першій лізі чемпіонату U-19, і Андрій Чих забрав мене у новостворену команду ФК Львів в аматорській лізі. Зробив це, аби я з дитячого рівня швидше перейшов на дорослий. Дякую йому за цей важливий крок для моєї кар’єри.

— У твоїй кар’єрі був навіть період легіонерства у Польщі. Який досвід він тобі дав?

— Це було дуже корисно. Поїхати до Польщі, та ще й у молодому віці, мені дуже допомогло у розвитку. Так, розкритися як футболісту там не вийшло, і я повернувся до України. Мені там дуже допомагав наш український футболіст Тарас Романчук.

— Коли тренер брав тебе до Ягеллонії, казав, що ти нагадуєш йому якраз молодого Романчука…

— Якби тренер не пішов незабаром, можливо, доля склалась би якось інакше. Але його звільнили, прийшов інший тренер, який вже не бачив мене у складі.

— До України ти повернувся більш досвідченим гравцем, незважаючи на молодий вік?

— Так, час плине, набуваєш досвіду, починаєш дещо інакше дивитися на речі.

— Як оціниш останній сезон у Минаї для себе та для команди?

— Якщо брати виступ команди, вважаю, ми завершили сезон досить непогано. Можливо, були інші очікування, але в нас зібрався хороший колектив, тому й так вийшло. Як казав Володимир Богданович Шаран, у подібних командах на першому місці йде дисципліна. Думаю, вона тут якраз і проявилася.

— У твоєму досьє фігурує низка матчів за збірні України різного віку, нещодавно ти потрапив до резервного списку молодіжки. Грати за збірну – щось особливе?

— Звичайно, виходити у синьо-жовтому кольорі – це неповторно. Коли надягаєш цю футболку, мають мурашки по шкірі йти. Ти б’єшся за всю країну, і це є честь та велика мотивація!