«Навіть не знаю, чи є зараз у світі десь таке становище». Тренер Шахтаря — про футбол під час війни
Головний тренер донецького Шахтаря Ігор Йовічевич відповів на запитання журналістів перед матчем із Металістом 1925
Сьогодні о 13.00 на НСК Олімпійський відбудеться матч-відкриття нового сезону УПЛ. Між собою зійдуться Шахтар і Металіст 1925. Своїми очікуваннями напередодні гри поділився Ігор Йовічевич, слова якого приводить офіційний сайт гірників.
— Наскільки складно готуватись до нового сезону під час війни? І що було найважчим у підготовці?
— Складно було так само, як і вам підготуватися до цієї розмови, своєї роботи. Це наша робота, і ми сприймаємо це як професіоналізм, як дуже велику відповідальність — показати світові, що життя в Україні не припиняється, а триває. І футбол — один із чинників, що дає емоції цілій країні та людям, які борються за всіх нас. Це має для нас дуже велике значення — не лише для Шахтаря, а й для всієї УПЛ, — щоб продовжити життя, щоб показати світові, що футбол іде далі. Це важко. Але наразі, можливо, футбол не такий важливий, як цей рух — суспільний, соціальний, життєвий.
— Ви задоволені готовністю команди до сезону? Що вже вдалося зробити і над чим іще слід працювати?
— Як і для інших команд, для нас буде показовим перший матч. Багато інформації тактичної, фізичної, психологічної отримаємо після поєдинку як ми, так і ціла УПЛ. Гадаю, до перших матчів ніхто не буде на піку форми — це неможливо. Збори — це одне: менше тиску, менше психологічного пресингу, більші навантаження. У грі з Металістом 1925 буде футбол у повному розумінні, де ти граєш на результат, є великий стрес, відповідальність, і ціна помилки дуже висока. Багато молоді в нашій команді — побачимо, як поратимемося з тиском, житимемо зі стресом. Але, вважаю, в нас дуже велика концентрація таланту, і якщо вона пов’язана з натхненням, із мотивацією, про яку я говорив, то згодом ми будемо ще краще й краще. У першому матчі буде важко всім.
— У команді багато молодих гравців. Як вважаєте, хто стане лідером і поведе команду за собою?
— Ми знаємо, хто є лідерами цієї команди. Але хочу, щоб згодом розкрилися й інші, які допомагатимуть, братимуть гру на себе через поведінку, дії на полі. Щоб не ховатися від матчу, коли настане складний момент, щоб, коли ламається гра, брати відповідальність на себе — через дриблінг, підкат, єдиноборства. Кожен у своєму сегменті, на своїй позиції додає, і це надає впевненості, конкурентоспроможності.
— Ви як ніхто інший знаєте про війну — у вашій країні теж були неспокійні часи. Як налаштовуєте хлопців на чемпіонат за таких умов?
— Важко, дуже важко. Атипова ситуація. Навіть не знаю, чи є зараз у світі десь таке становище. Побачимо, як усе піде. З одного боку, є бажання всіх нас показати, що життя триває. З іншого боку, справді, є така ситуація. Якщо під час матчу буде сигнал тривоги, то подивимося, як реагуватимемо, як дограватимемо, наскільки довго це триватиме, чи переносити на наступний день. У нас іще Ліга чемпіонів, і слід думати, як діставатися місця проведення поєдинку — логістика має дуже велику роль. Ми всі маємо бути як одна сім’я. Усі. Журналісти, ми, громадяни — мусимо всі зрозуміти, що футбол потрібний лише для того, щоб трохи відволікати людей від своїх напружених справ. Ми в цьому допомагаємо, хоча нам важко. Ми також люди. Граємо на результат і хочемо дати нашим уболівальникам мить радості. Звісно, хочемо перемагати в кожному матчі, і на це працюватимемо.
— Чому ви вирішили прийти до клубу, який грає в країні під час війни? І наскільки важко залучити легіонерів під час війни?
— Є внутрішня мотивація, яка рухає мене вперед. І одним із таких факторів є Ліга чемпіонів, де виступає Шахтар. Це мрія, над якою я працюю дуже давно. І наша робоча етика зростає щодня. Футболісти, які сьогодні тут, справді хочуть бути в Шахтарі й будувати новий Шахтар. Це дуже важливо. Зміна поколінь, зміна генерації, яка наразі відбувається в Шахтарі, — це дуже великий плюс до ментальної стійкості команди, щоб робити новий Шахтар. Тривалий час був бразильський Шахтар, усі у світі пов’язували клуб із цим вектором. Та ми вже маємо забути про це й готувати новий процес. На мій тренерський погляд, слід прискорити процес навчання, щоб ми справді стали тією командою, яка може відповідати найбільшим очікуванням. Для цього потрібен певний час, але я знаю точно, що так і буде.