День в історії. Народився один із найуспішніших українських тренерів

Сьогодні відзначає день народження Юрій Вернидуб — тренер, під керівництвом якого Зоря увійшла до числа провідних клубів України

22 січня

1966 рік — у Житомирі народився Юрій Вернидуб — український футболіст і тренер. Цьогорічний головний тренер Кривбасу. Виступав на позиціях захисника та півзахисника у рідному житомирському Спартаку, нікопольському Колосі, дублі дніпропетровського Дніпра, івано-франківському Прикарпатті. Розкрився у запорізькому Металургу, у якому виступав у 1989—1993 роках. Отримав запрошення до чемпіонату Німеччини, протягом неповного року пограв за Кемніцер, після чого повернувся до Запоріжжя – але вже до Торпедо. Під кінець кар'єри гравця потрапив до санкт-петербурзького Зеніту, з яким у 1999 році (у 33-річному віці!) виграв Кубок Росії. Після завершення яскравої кар'єри почав тренерську роботу в рідному Металургу (Запоріжжі). Практикувався із юними футболістами. У 2005-2009 роках входив до тренерського штабу першої команди. Недовго був виконувачем обов'язків головного тренера. 2010 року разом із Анатолієм Чанцевим прибув у Зорю, увійшовши до її штабу. Потім отримав можливість очолити команду, яку використав сповна.

До збірної викликався, але не зіграв

З 3 травня 2011 року був головним тренером луганського клубу. Приводив команду до бронзових медалей та фіналу Кубка України. Зоря стала завжди виступати в єврокубках. Невипадково у 2016 році фахівця визнали найкращим тренером України. Після закінчення сезону-2018/2019 завершив роботу у Зорі. Потім очолював білоруський Шахтар із Солігорська. Наприкінці 2020 року прийняв молдовський Шериф (Тіраспіль) з яким вперше в історії потрапив до групового раунду Ліги чемпіонів.

У 1998 році Юрій Вернидуб був серед кандидатів у національну збірну України. Викликався на збори у дні товариських матчів із Польщею та Грузією. Але дебютувати не встиг. Натомість його син, Віталій Вернидуб, у 2014 році зіграв у спарингу з Литвою.

Один з небагатьох натуралізованих українських збірників

1974 рік — у російському Барнаулі народився Сергій Кормільцев — російсько-український півзахисник, тренер. Один із кількох футболістів, натуралізованих нашою командою №1. Талановитий вихованець алтайського футболу починав грати в Динамо (Барнаул) та Зорі (Ленінськ-Кузнецький). А по-справжньому заявив себе як лідер елістинського Уралану. Тоді ж отримав виклик у збірну Росії та зіграв у напіввизнаному товариському матчі проти Бразилії (1:5). У ту ж пору гравця помітив Валерій Лобановський і разом із Артемом Яшкіним та Сергієм Серебренниковим запросив до київського Динамо. У 1998-2000 роках сьогоднішній іменинник виступав за український суперклуб, відкрив для себе Лігу чемпіонів та український чемпіонат.

У другому матчі відзначився асистом

Паралельно з виступами за киян уродженця СРСР викликали і в нашу збірну. Вже восени 1999 року Кормільцев був у запасі України в московському матчі з Росією (1:1). А дебютував через кілька місяців — 26 квітня 2000 року в товариському матчі в Болгарії. У наступному своєму поєдинку (спаринг у Румунії) відзначився асистом. До 2004 року встиг провести за Україну 15 матчів. Втім, подальша футбольна доля Сергія була пов'язана з Росією (за винятком невеликого виступу за луганську Зорю у 2007 році). Кормільцев грав за московське Торпедо, барнаульське Динамо та аматорські клуби Алтаю. З 2009 року — на тренерській роботі. Динамо (Барнаул), Байкал (Іркутськ), ФК Чита — такі клуби вже є у послужному списку тренера.