День в історії. Народився форвард, який віддав гольову на Маракані

Сьогодні відзначає день народження знаменитий український форвард, володар Кубка Кубків та Суперкубка УЄФА, заслужений майстер спорту Володимир Онищенко

28 жовтня

1949 рік — у селі Стечанка Чорнобильського району Київської області в сім'ї військового народився видатний український нападник і тренер Володимир Онищенко. Перші кроки у футболі робив у київському спортклубі Більшовик. У свій час грав у воротах. 1965 року був зарахований до дубля київського Динамо. З 1970-го почав з'являтися в основному складі. З приходом у команду Олександра Севідова перейшов у Зорю. У команді з Ворошиловграда у 1972 році став чемпіоном СРСР. 1973 року повернувся до Динамо, за яке виступав до 1978 року. Із киянами чотири рази ставав чемпіоном країни. Вигравав Кубок Кубків та Суперкубок УЄФА. У збірній СРСР зіграв 44 матчі, у яких забив 11 голів. Віце-чемпіон Європи-1972. Бронзовий призер Олімпійських ігор (1972, 1976).

Грав за збірну світу

У грудні 1973 року зіграв за збірну ФІФА у прощальному матчі Гаррінчі. На переповненій Маракані на очах 131 555 людей віддав гольову передачу. Тренерську кар'єру розпочав у 1990 році у Динамо з Білої Церкви. Після цього працював у столичних Динамо-2 та Динамо. У 1997-1998 роках очолював донецький Металург. З 1999 по 2002 рік керував молодіжною збірною України. На початку лютого 2013 року з посади заступника начальника управління футболу ФК Динамо Київ перейшов у національну команду на посаду помічника головного тренера до штабу Михайла Фоменка. Разом із Михайлом Івановичем вивів національну команду у фінальну частину Євро-2016.

Футбольна освіта не знадобилася

1983 рік — у Любешові Волинської області народився Тарас Михалик, який відіграв за збірну України 32 матчі. Дебют універсала, який за свою кар'єру відіграв чи не на всіх позиціях, крім воротарської (але найчастіше все ж таки в центрі оборони та опорної зони), у національній команді відбувся 15 серпня 2006 року. Це був спаринг із Азербайджаном (6:0). Михалик тоді замінив Руслана Ротаня на початку другого тайму. До цього Тарас грав у молодіжній збірній України, з якою у Португалії завоював срібні медалі чемпіонату Європи. Кар'єра Михалика починалася не зовсім типово.

У дитинстві Тарас грав у футбол у вуличних командах. Після цього захищав кольори команди Інституту фізкультури Волинського національного університету в обласній першості. Саме там на нього звернув увагу відомий селекціонер Орест Баль. Невдовзі 18-річний хлопець, котрий не навчався у футбольній школі, дебютував за київський ЦСКА у першій лізі чемпіонату України. 2005 року Тарас перейшов до ужгородського Закарпаття і провів свої прем'єрні матчі у вищій лізі, а незабаром опинився у київському Динамо. За столичний клуб відіграв понад сотню матчів. У свій час був одним із найцінніших виконавців киян. З 2013 року Михалик виступав за московський Локомотив. Влітку 2019 року повернувся до України. Відіграв сезон за Волинь у першій лізі. Виступав за аматорський Вотранс із Луцька. Тренерську кар'єру розпочав у тій же Волині, входить до тренерського штабу Альберта Шахова.

У 2006—2012 роках провів за національну збірну України 32 матчі. Найвище досягнення — участь у фінальному турнірі чемпіонату Європи-2012.

Допомогли сусідам відкрити літопис збірної

1992 рік — збірна України провела нехай і товариський, але пам'ятний і важливий матч. Особливо для наших суперників. Національна збірна Білорусі для своєї історичної прем'єри обрала саме південного сусіда — Україну. У Мінськ збірна України поїхала під управлінням тандему клубних тренерів — Миколи Павлова з Дніпра та Леоніда Ткаченка з Металіста. Хоча у вересні тренером збірної України було призначено Анатолія Конькова. Але він був категорично проти проведення матчу з білорусами, оскільки у ньому не могли взяти участь футболісти Динамо. Вони готувалися до матчу-відповіді Кубка УЄФА з Андерлехтом. У результаті командою керували Микола Павлов та Леонід Ткаченко.

Хазяїва дуже хотіли відзначити свій перший матч перемогою. Незабаром після перерви після подачі кутового у виконанні киянина Герасимця Величко скинув м'яч на Гоцманова, який відкрив рахунок у матчі і в історії білоруської збірної. Втім, українська збірна, незважаючи на велику кількість необстріляних новачків, зуміла відігратися. Спрацювала зв'язка, натренована Миколою Павловим у Дніпрі: Полунін подав штрафний, а Максимов ударом з відскоком від поперечини зрівняв рахунок. М'яч вискочив у поле, але арбітри чітко розібралися у ситуації. 1:1. Тож у першому (і далеко не останньому) матчі між Україною та Білоруссю перемогла дружба.