Борис Норман: «Повномасштабна війна і конфлікт — це різні речі…»
Що об`єднує відомих в минулому українських футболістів Андрія Баля, Mиколу Кудрицького, Сергія Коновалова, Валерія Королянчука, Романа Пеца, Сергія Кандаурова, Івана Гецка? Те, що свого часу їхнім агентом був Борис Норман, котрий посприяв тому, щоб один з етапів своєї вражаючої кар`єри вони провели в Ізраїлі.
Бориса Нормана — колишнього нападника київського Динамо та чернівецької Буковини часто називають «Наша людина в Ізраїлі». Адже це саме завдяки його протекції близько вісімдесяти(!) футболістів з України одержали можливість продемонструвати своє вміння в чемпіонаті цієї країни. А ще наш герой неодноразово організовував тренувальні збори в Ізраїлі для футболістів київського Динамо під орудою уславленого Валерія Лобановського.
— Хто був останнім з українських гравців кому ви допомогли працевлаштуватися в Ізраїлї? — звертаюся до Бориса Нормана.
— Андрію Пилявському, котрий добре проявив себе в Маккабі (Хайфа), Бейтарі і заслужив бути викликаним до лав національної збірної України.
— Чим ви пояснюєте, що останнім часом шляхи ізраїльських клубів та українських футболістів практично не пересікаються?
— Мабуть, десь в цьому є моя вина (сміється)… Не допрацьовую, адже раніше майже всі українські футболісти, що виступали в Ізраїлі були моїми підопічними. Втім, були й об`єктивні причини: в останні роки мої колишні земляки чомусь вперто хочуть продовжувати кар`єру лише в командах з країн західної Європи, Неабияк вибив з колії й коронавірус , а останні півроку ще й вторгнення росії…
— Нині Україна, справді, переживає складний період і все ж, докладаються зусилля, аби вже наприкінці серпня розпочати новий сезон. На вашу думку чи варто це робити під час воєнного стану?
— Варто, бо це стане ще одним свідченням незламного духу українського народу. Та й, будьмо відвертими, коли б чемпіонат не вдалося відновити, то це могло стати катастрофою для вітчизняного футболу. Надто багато вже згаяно! От тільки, якщо вже прийняли рішення відродити футбольне життя, то хочеться сподіватися,що зацікавлені організації подбали про забезпечення учасників безпекою, адже людське життя — найцінніше.
— Ви вже більше сорока років проживаєте в Ізраїлі. Проінформуйте, як було з проведенням чемпіонату цієї країни під час ізраїльсько-арабського конфлікту?
— Знаєте, повномасштабна війна і конфлікт — це різні речі… І коли в Ізраїлі періодично загострювалася ситуація, то просто приймалося рішення про перенесення календарних матчів. Хоча такі випадки за багато років можна перелічити на пальцях. І це при тому, що в Ізраїлі кожна спортспоруда забезпечена бомбосховищем і при повітряній тривозі уболівальникам, гравцям і обслуговуючому персоналу є де сховатися.
Що ж до України, то тут слід врахувати кожну дрібницю, тим паче, коли маєш справу з таким підступним ворогом.
— Ви намагаєтесь бути в курсі справ в українському футболі. На вашу думку, в майбутньому чемпіонаті можна чекати сенсацій?
— Якщо від середняків сподіватися злету на кшталт Таврії в 1992 році, то це — нереально. На місця на п`єдесталі претендуватимуть старі знайомі — Динамо, Шахтар, Зоря, Ворскла, Дніпро-1… Хоча те, що багатьом командам доведеться змінити місце дислокації та й проведення матчів без уболівальників може посприяти сюрпризам. Проте вони не вплинуть на підсумковий розподіл місць.
— На вашу думку, рівень УПЛ сильно впаде?
— Відступ можна спрогнозувати, але він не позначиться на іміджі українського футболу. Тим паче, що я переконаний: українська молодь докладе максимум зусиль, аби проявити себе з найкращого боку. А Україна завжди була багата на футбольні таланти. До речі, й серед моїх нинішніх підопічних є один 17-річний футболіст з команди УПЛ. Не буду називати його прізвища, проте вірю, що він й надалі прогресуватиме і можливо з часом саме він закріпиться в одній з ізраїльських команд, як це раніше вдалося Андрію Балю, Mиколі Кудрицькому, Івану Гецко, Валерію Королянчуку, що користувалися у місцевих вболівальників шаленою популярністю.
Василь MИХАЙЛОВ