18 років тому Русол забив дебютний гол України на ЧС: перший тренер легенди Дніпра Даренко – про становлення захисника
У цей день, 19 червня, проте 2006 року збірна України під керівництвом Олега Блохіна зіграла матч другого туру чемпіонату світу в Німеччині. У першій грі синьо-жовті були розгромлені іспанцями (0:4), тож відступати було нікуди. В підсумку саудити отримали у сітку власних воріт чотири м’ячі. Автором першого голу не тільки в матчі, а й в історії української збірної на чемпіонатах світу став захисник Андрій Русол.
Вже 18 років минуло з цієї події, і сайт «Збірна» поговорив про легендарного оборонця Дніпра, а нині одного з топових менеджерів українського футболу, з його першим тренером Вадимом Даренком, який займався з ним у школі тоді ще кіровоградської Зірки?
- Цей фахівець також був одним з перших наставників молодого таланту Шахтаря Віктора Цуканова. Ексклюзивне інтерв’ю з фахівцем про «проспекта» донецького клубу Цуканова читайте на сайті «Український футбол».
З розповіді Даренка про Русола ви дізнаєтесь:
- Чим саме виділявся захисник у дитинстві поміж інших;
- Як своєю працею Русол зумів потрапити до академії Динамо;
- Чому Андрій так і не затримався у київському клубі, ставши легендою у Дніпрі;
- Як тренер відреагував на гол Русола на чемпіонаті світу, на який поставив гроші батько захисника;
- Чи зумів би Андрій заграти у сучасному футболі, де власні недоліки йому було приховувати набагато важче;
- Чому Хуанде Рамос помилився, коли відмовився від Русола у Дніпрі, завчасно оголосивши про те, що захисник завершує кар’єру.
«Русол стелився у підкатах навіть на асфальті, мав дуже якісне позиційне чуття»
– Зараз Русола називають одним з найкращих менеджерів в українському футболі, сватають у Карпати. А яким свого вихованця запам’ятали Ви? Коли вперше зустрілися?
– Дивіться, на той момент я був директором школи і мав групу футболістів 1982 року народження. З того покоління ви можете знати воротаря Ігоря Бажана, який потім і у київському Арсеналі грав, і в Зорі луганській. Там ще була низка хороших хлопців.
Ну, а ось Андрій був 1983 року. Ми вже тоді займалися командою рік-два. А я його запримітив на жеківських змаганнях, він грав за ЖЕК №3, поруч з яким проживав. Тоді ж проводилися між командами ЖЕКу змагання «Шкіряний м’яч». Там працювала вихователь-методист з фізичної культури Раїса Іллівна Овчаренко. Вона збирала всіх хлопців з того району і вони виступали на міських та обласних змаганнях.
– Які враження на Вас справив юний Андрій?
– Хлопці були старшими за Андрія, але я за нього можу сказати лише хороше. Він, по-перше, хлопцем був дуже відповідальним та самовідданим. Тоді ж хороших футбольних полів ми не мали: асфальтовані майданчики, якась погана гумова та й все. Але Русол і там у підкатах стелився, стирав собі обидва боки. У нього неймовірна самовіддача була.
Через мене та інших тренерів пройшло багато здібних хлопців, але далі йшли ті, хто мав правильне ставлення до справи: працювати, працювати і ще раз працювати. Ось Андрій приходив, працював, слухав – і з ним у мене ніколи не було конфліктів. Спочатку він поступався іншим хлопцям у фізиці, бо був молодшим, але робота свою справу зробила.
– На якій позиції Русол починав грати? Чим виділявся поміж інших?
– Від самого початку Андрюха в мене був центральним захисником. Він мав чудовий вибір позиції, міг правильно розраховувати траєкторію м’яча, зіграти на випередження, десь жорстко у відборі зіграти. Позиційне чуття в нього було дуже якісне, добре розвинене. У повітрі він теж непогано діяв, вираховуючи, куди саме полетить м’яч. Все, що треба центральному захиснику, він мав. Якимось лідером він не був, оскільки був молодшим за інших, але свої функції виконував чітко. Пізніше він ще й додав у фізиці, підріс, що дозволило йому стати лише кращим.
Андрій Русол праворуч у нижньому ряду. Фото: архів В.Д
– Що пам’ятаєте про турніри, в яких Андрій грав під Вашим керівництвом?
– У 1994 році, ще за живого Віктора Третьякова (тренер легендарного Валерія Поркуяна, який на чемпіонаті світу-1966 року в складі збірної СРСР забив чотири голи), ми проводили турнір його імені запросивши інші команди – Чорноморець (Одеса), Ністру (Кишинів), ЦСКА (Москва) та ще кілька українських колективів. І тоді Русол грав у мене в складі. У фіналі турніру ми зустрічалися з московським ЦСКА, якому програли 1:2. Я тоді ж запросив зі Світловодська Віталіка Лисицького.
Пізніше ми отримали запрошення від того-таки ЦСКА в Москву на турнір. З України ми та Чорноморець грали проти російських команд. У 1997 році у Пскові на міжнародних змаганнях ми обіграли всіх та посіли першу сходинку. Андрюха в мене до 1998 року тренувався і його далі вже почали залучати в Зірку-2. Пізніше його підпускали і за першу команду, а далі він перейшов у Кривбас.
«Чому Андрій не затримався в Динамо? Батько Русола сказав, що там треба платити гроші»
– Чи знайомі були з сім’єю Андрія та коли востаннє бачилися з ним самим?
– Бачилися востаннє ми давненько, коли я ще працював у запорізькому Металурзі (2006-2008 роки, – прим. сайту «Збірна»), і ми вдома якраз приймали Дніпро.
Я добре знав його сім’ю: батька покійного, матір. Схоже, виховання зіграло свою роль. Андрій добре ставився до своєї справи, його не треба було підганяти, змушувати. Даєш завдання – він виконує. А якщо людина, маючи талант, так працює, то вона розвивається. Батьки ж у нього взагалі ніяк зі спортом не були пов’язані.
– Мало хто знає, але свого часу Русол був у київському Динамо.
– Дійсно, спершу його запросило Динамо. Десь ми були на турнірі на Півдні України і тоді від кожного обласного центру виставлялися команди. Столицю представляло саме Динамо. Ми з ними зіграли внічию, а за киян вже тоді виступав Віталік Лисицький, правда, на цей турнір його зі збірної України не відпустили. І ось після цього матчу запросили Русола.
– Чому Андрій не зумів закріпитися в Динамо? Ходили чутки, що від нього відмовилися як неперспективного гравця.
– Ми пізніше розмовляли з його батьком щодо цього. Він мені сказав: «Там треба платити гроші. Може, для Києва це і небагато, але я потягнути не зможу». За що саме платити, скільки – цього я не знаю.
Неперспективний? Я не розмовляв з тренерами Динамо, не знаю ситуації, тому кажу лише про те, що чув від батька.
– Як думаєте, кусало лікті Динамо, коли побачило, як заграв Русол у Дніпрі?
– Може, навіть і на краще, що Андрій не пішов у Динамо. У Києві тоді була така конкуренція, запрошували гравців звідусіль. Як би воно могло статися – невідомо. До Динамо багато потрапляє здібних, але багато і пропадає.
У Зірці ж Русол пройшов хорошу школу, потім Кривбас, а вже з Дніпра потрапив до національної збірної України. Це який рівень! До речі, у 2006 році я був на чемпіонаті світу в Німеччині, коли він забив перший гол нашої команди на турнірі.
Андрій Русол забиває у ворота збірної Саудівської Аравії. Фото: Google
«Ми з тренерами добряче відсвяткували гол Андрія на чемпіонаті світу»
– Секрет успіху Русола в Дніпрі – це та сама праця над собою та самовіддача?
– Особливих талантів у Андрюхи не було. Колись за Дніпро грав Коноплянка, яким він дриблінгом володів! Русол подібних здібностей не мав, але дуже любив футбол, постійно працював. Він – людина відповідальна, зі школи на нього ніколи не скаржилися. Та й після ігрової кар’єри він же не пропав, а працює на такій посаді в Дніпрі-1, та ще й у не менш амбітні клуби його преса «відправляє». Все це у нього від виховання.
– А чи можете виділити якусь пам’ятну гру Андрія за Дніпро?
– Та він дуже ж багато матчів зіграв за них:) Якби я все пам’ятав. Назавжди врізався у пам’ять його виступ на чемпіонаті світу у 2006 році, його гол Саудівській Аравії. Матчі Дніпра з ним я теж дивився, там Русол уже був лідером команди.
– Добряче відсвяткували гол свого вихованця за збірну України на мундіалі?
– Ну, ми з тренерами відсвяткували так, як треба, звісно :) Не тільки сиділи й футбол дивилися:)
– Була історія, що батько Андрія поставив на гол сина у ворота Саудівській Аравії 50 гривень, а виграв 2250. Щось знаєте про цей епізод?
– Вперше від вас чую.
Я вже на той момент у Кіровограді не був, працював у Запоріжжі, тому не підтримував постійно зв’язок. Якщо Анатолій дійсно виграв, то класно.
Дідьє Дрогба та Андрій Русол. Фото: Google
«Хуанде Рамос ухвалив неправильне рішення, коли відмовився від Русола»
– Сам Русол зізнавався, що йому було б складно заграти в сучасному футболі, де велику роль відіграє швидкість, якою він не міг похизуватися. Погоджуєтеся зі словами вихованця?
– Та я думаю, що він би заграв і зараз. Для сучасного центрального захисника його якостей вистачило б виступати принаймні на рівні хорошої команди з України. Футбол дійсно став більш мобільним, швидкісним, але якби Андрій входив у гру зараз, то він і працював би так, щоби йому відповідати. Тоді були такі часи, тому він був саме таким футболістом.
– А ось саме в Дніпрі у Андрія вийшла доволі змазана кінцівка, оскільки тодішній наставник команди Хуанде Рамос завчасно оголосив про те, що Русол завершує кар’єру, навіть не узгодивши з ним. Ви знаєте, що саме за історія там відбувалася?
– Рамос прийшов, і з нього вимагали результат. У нього значить було якесь своє бачення. Думаю, що на той час Рамос ухвалив неправильне рішення. Андрюха тоді був не тільки класним гравцем, але й мав величезний досвід, яким міг допомогти іншим гравцям та команді загалом. Про що саме думав тренер на той момент мені важко зрозуміти.
– Наскільки Русол реалізував свій потенціал? Чи міг заграти на ще вищому рівні?
– Я думаю, що він повністю реалізувався. На той час скільки у нас було футболістів, які грали в Європі? Одиниці. Якби Андрій потрапив у структуру якогось пристойного клубу за кордоном, то міг досягти і більшого. Але, враховуючи те, з чого він починав, які можливості мав, то можна сказати, що Русол за свою кар’єру досяг дуже багато чого.