Україна – півфіналіст Євро-2024 U-19: експерт пояснив, кого з гравців Михайленка чекати в національній збірній

Юніорська збірна України на чемпіонаті Європи 2024 року спинилася у боротьбі за трофей на стадії 1/2 фіналу. Навіть не здобувши медалей ЧЄ команда Дмитра Михайленка виборола путівку на чемпіонат світу 2025 року, але від виступів синьо-жовтих лишилося досить неоднозначне враження.

Про виступ наших юнаків кореспондент сайту «Збірна» Віктор Глухенький предметно і детально поговорив з Олегом Федорчуком, який підготував для юнацьких, молодіжної та національної збірних України кілька десятків вихованців. Отже, зважаючи на свій досвід, відмінно розуміється на футболі не лише дорослому, а й юнацькому.

«Виграти золото в боротьбі з Іспанією, Італією чи Францією у цієї команди шансів було мало»

– Олеже Вікторовичу, юнацьке Євро-2024 для України завершилося півфіналом і виходом на чемпіонат світу. Які Ваші враження? 

– Ще до початку Євро-2024 і тренерський штаб, і представники УАФ говорили, що основне завдання команди Дмитра Михайленка – це здобуття путівки на юніорський чемпіонат світу 2025 року. З цією задачею збірна України впоралась. Тож виступ у Північній Ірландії можна вважати успішним. Хто б і щоб не говорив. 

– Але, дійшовши до півфіналу, був шанс поборотися за щось більше. Справа в дискваліфікації трьох гравців чи Франція – непідйомний суперник? 

– Давайте бути реалістами: всі прекрасно розуміли, що виграти золото в боротьбі з Іспанією, Італією чи Францією у цієї команди шансів було мало. Тому, я б навіть сказав, що, мало того, що завдання виконано, ми навіть стрибнули вище голови. Але…

Головне завдання будь-якої юніорської чи молодіжної збірної – виховання кадрів для національної команди. І тут вже розмова складніша, бо, давайте дивитися правді в очі – немає у цієї команди U-19 готових кадрів для головної команди країни.

Хоча, знаєте, 

я взагалі у жодної збірної на Євро-2024 не побачив якогось суперталанта.

– Кого можете виділити персонально у складі збірної України?

– Мені сподобався рівень гри нашого воротаря Владислава Крапивцова, оборонця Олексія Гусєва і його одноклубника по Динамо Тараса Михавка. Було видно, що функціонально хлопці готові прекрасно. Ще б виділив Андрія Маткевича, перспективний хлопчина.

Взагалі, я так вважаю, що саме завдяки дуже пристойній обороні, нашим молодим бекам і вдалій грі Крапивцова, Україна й дійшла до 1/2 фіналу.

Я дивився всі матчі не лише України, а й наших суперників, і команда у Михайленка була більш розбалансована. Не було нормальної командної гри. Малюнку, як-то кажуть, не було. Може, зі мною хтось не погодиться, нехай, але моя думка така. От не побачив я її. Та ж Норвегія, з якою ми зіграли по нулях, виглядала значно сильнішою за нашу команду, але вони не вийшли з групи.

Владислав Крапивцов. Фото: Google

– Результат є. А що стосовно малюнку гри команди Михайленка?

– У нас за всі збірні відповідає хто? Фактично Сергій Ребров, бо він головний тренер національної збірної та глава комітету збірних. І він же сам говорив, декларував, що всі збірні, – юніорські та молодіжна, – мають грати в одному ключі з національною. А що ми побачили у виконанні команди U-19? Гра другим номером. Виключно ставка на стандартні положення і гру на контратаках. Все. Сумніваюсь, що у такому ключі має грати наша головна команда. 

От юніори тієї ж Франції, якій ми програли, чи Іспанії, то вони дійсно сповідують такий самий футбол, як і головні команди цих країн. Наша ж збірна на Євро-2024 грала виключно на результат. Дуже прагматичний футбол був у виконанні команди Михайленка. 

Можна критикувати за це Михайленка? Можна. Та я не буду, бо це нормально. У нього і у цієї команди було завдання, чітке, а саме – путівка на юніорський чемпіонат світу 2025 року і його, повторю, було виконано. І тут, скоріше, здивування від попередніх слів – про єдиний для всіх збірних стиль, про новий підхід до скаутингу кандидатів, про науковий підхід і так далі.

– Мені він трохи нагадав «Саррібол». Тобто, як грають команди Маурісіо Саррі.

– Так воно і було. Футбол, коли на першому місці результат, а краса гри відходить на десятий план.

«Гра проти Франції показала, що проблем у цієї збірної України вистачає»

– Юніорський Євро-2024 для нашої команди вже історія. Тож, давайте підіб’ємо підсумки по кожній грі окремо. Розпочали ми з нулів із господарями континентального форуму. Як на мене, то в тій грі синьо-жовті були явно сильніші за хлопців з Ольстера.

– Так. Перевага по грі була у нашої команди, але ми могли і програти. Взагалі ж, я так вважаю, що ми не перемогли Північну Ірландію лише тому, що в нас не було форварда у цій грі. Якісного форварда. Попереду в України був Дмитро Богданов, який зі своїми функціями не впорався взагалі.

Був би Матвій Пономаренко, то, ймовірно, ми б здобули три пункти на старті Євро-2024, а так… У цієї збірної взагалі біла з нападниками, бо крім динамівця Пономаренка їх немає від слова зовсім.

– У грі номер два знову були нулі в протистоянні з Норвегією.

– У грі з норвежцями, я б відзначив гру наших суперників. Дуже сподобалась їх дисциплінований підхід. Вони функціонально були на голову вищими від наших хлопців, краща у скандинавів була командна гра. Нічию з ними варто розцінювати ледь не як перемогу. 

– Єдину перемогу на Євро-2024 збірна України здобула над Італією. Може, я не правий, але за неї нахвалювати наших хлопців теж не особливо варто.

– В італійців був не основний склад. До третьої гри на груповій стадії вони своє завдання, вихід до 1/2, вже виконали. Їх тренер дав шанс побігати тим, хто був не під картками, дивився на резервістів, скажімо так. 

Однак мені сподобався у цій грі характер українців. Нехай і був один з голів «подарунком» від воротаря «Скуадри адзурри», і десь нам арбітр допоміг. Взагалі, якщо говорити про арбітраж, то він на юніорському Євро дуже слабкий. Ніби на юнацькому рівні і рефері-юнаків обкатують, перевіряють їх на профпридатність (сміється, – прим. В.Г.).

Збірна України після перемоги над Італією. Фото: УАФ

– Останньою грою на ЧЄ для України стала дуель проти Франції. І за цю гру, я б не став сварити наших хлопців, бо дуже солідно виглядали на фоні юних французів, які зовні виглядали, як дядьки. Дуже вони якісь мені маскулінними на свій вік видалися.

– Якби це була якась африканська збірна, то можна  було б запідозрити, що у них підроблені паспорти і їм дійсно більше 19 років, згоден. Та це ж Франція, там у такі ігри грати не будуть. Проте це генетика, не більше того. Афро-французи на фоні наших хлопців і правду виглядали дорослішими. Взагалі ця юніорська команда Франції у фізичному компоненті набагато сильніша за решту збірних. Хіба що в атлетизмі їм не поступаються норвежці.

Із триколірними українці зіграли достойно, згоден. І моменти у нас були, і гол необов’язковий пропустили. Та, повторюсь, за рахунок фізики, антропометрії, і трохи ліпшої індивідуальної майстерності деяких гравців, Франція і пройшла до фіналу, а не ми.

Гра проти Франції показала, що проблем у цієї збірної України вистачає. Гідно вийшли із ситуації, не програли розгромно, але… 

– А що скажете на рахунок дисципліни у команді Дмитра Михайленка? Як на мене, то хапати у кожній грі по три-чотири «гірчичники» – то занадто. Саме через перебір карток з Францією не грали Пономаренко, Ващенко і Маткевич. У матчі проти Норвегії навіть наш запасний воротар Маркіян Бакус дістав жовту. Це все через вік? Молоді й гарячі?

– Дуже непросте питання. Скажу так: якщо функціонально гравець готовий на відмінно, то у нього немає проблем з дисципліною на полі. Від чого зазвичай картки? Не встиг за опонентом, бо той швидший, сфолив, отримав картку.

 От тому ж Ващенку швидкості і не вистачає. Непотрібні картки на спалахах гніву ловить Пономаренко. На рахунок Маткевича, то у мене його батько, Анатолій, грав у трьох командах! І в нього теж були проблеми з емоціями. 

Матвій Пономаренко. Фото: Google

– Виходить, це вже на генному рівні?

– Якщо говорити про Андрія, то, певно, що воно так і є. Гарячковий хлопець. З цим потрібно працювати.

Якщо ж ми говоримо про Матвія Пономаренка, то у нього в кожному матчі, що я бачив, видно захмарну зарядженість на гру. І це добре, але саме через цю надмотивацію він інколи і отримує картки, бо йде у боротьбу, стики, фолить. Ну і вік, звісно ж, теж потрібно брати до уваги. Хто в 19 не чудив?

Пам’ятаю молодого Дениса Гармаша, ще коли він в спортінтернаті грав. Я тоді мав розмову з Олександром Петраковим. Запитую його: що з цим хлопцем? Чого такий грубий? Мені тоді Петраков сказав: «Та, переросте. Вік такий». Не переріс...

– В американському спорті, байдуже це бейсбол чи соккер, як називають за океаном футбол, майже у кожній команді є психолог. Може, б і нашим командах, бодай збірним до такої практики вдатися?

– Найкращий психолог – головний тренер. Доведено Валерієм Лобановським. І, до речі, його вихованець Олександр Шовковський у цьому плані теж чимось подібний до Васильовича. Просто погляньте зараз на Попова. Куди подівся той Денис, який в кожному поєдинку безглуздо фолив і отримував картки? Я впевнений, що саме Шовковський з ним поговорив і змусив переосмислити свою поведінку на полі.

«Бувають сини великих футболістів – як п’яте колесо. Ельяз Зідан чомусь не вийшов проти України в кінці, а Крістіан Шевченко вийшов»

– Оскільки ви людина незалежна, не працюєте у структурі УАФ, то задам питання руба – Крістіан Шевченко у збірній Україні – це суто протекція його батька чи хлопчина – талант, а його марно булять фанати, типу, татків синок?

– Кожен гравець грає в силу своїх можливостей, досвіду, задуму тренера. Крістіана Шевченка викликали у збірну України, отже, бачили в ньому якісь перспективи. На сина великого футболіста завжди тиск. Рідко хто грає на рівні батька, більшість – п’яте колесо. Був у донецькому Металурзі гравець з прізвищем Кройф. Не Йохан, звісно. Його син Йорді. От як йому не намагалися допомогти заграти – все марно. А старт мав високий – Барса, МЮ, Євро-96…

У юніорській збірній Франції є син Зінедіна Зідана Ельяз. Він чомусь не вийшов на поле в матчі проти України в заключній фазі гри, а Крістіан вийшов…

Крістіан Шевченко та Андрій Шевченко після матчу із Норвегією. Фото: Instagram

– Є ще у збірній U-19 Віктор Цуканов. Наприклад коментатор матчу Україна – Франція взагалі назвав його неограненним алмазом чи діамантом, не пам’ятаю дослівно. Дійсно хлопець український Ямаль? Бо я щось не побачив у нього задатків Ламіна чи юного Ліонеля Мессі…

– Поки ми не побачимо у графі «голи» Цуканова десять і більше за дорослу команду, говорити можна все що завгодно, але це будуть просто слова. Шахтар любить піарити своїх гравців. Це нормально. Рух теж любить «ліпити» зірок зі своїх молодих гравців. Але судить будь-якого футболіста лише результат.

Взагалі, Цуканов дуже обдарований юнак. Тут немає чого і говорити, але йому свій талант треба матеріалізувати, вирости. 

– Хто з команди Дмитра Михайленка може піти на підвищення? Нехай не до рівня національної збірної, а бодай до молодіжки?

– Крапивцов, Гусєв, Маткевич, Пономаренко, Михавко. 

Взагалі найважче перестрибувати вікові команди захисникам. Та, знаєте, у нас є чудовий приклад. Я про Іллю Забарного. Може, я помиляюсь, але він жодного матчу за юніорів чи молодіжку не грав. Навіть за молодіжну команду Динамо. Одразу увірвався до основи. 

ілля Забарний. Фото: УАФ

– У фіналі юніорського Євро-2024 (грали Франція – Іспанія) виграла «фурія роха». Кому віддавали перевагу?

– Мені більше подобається Іспанія, але вони забагато сил витратили у матчі 1/2 фіналу проти Італії. Овертайм може їм відгукнутися. Тож я вважав, що фаворитом стане Франція – вона мала бути свіжішою і, повторюся, ця юніорська команда триколірних дуже потужна. Виграла «рохіта» – ну, що ж, це підтверджує глибину та системність іспанського футболу. Таких випадковостей, щоб у всіх вікових категорія країна здобула стільки перемог за останніх 15 років, просто не буває. Це заслужено.