Українські вболівальники зустрілися у Манчестері з Олександром Зінченком (фото)
Микола Васильков, що працює не лише як журналіст, а тепер і як помічник Андрія Шевченка, започаткував новий проект з назвою у вигляді хештегу: #UkrTribuna
У першій під новою егідою події взяли участь Олександр Зінченко з Манчестер Ситі та українські уболівальники футболу з Великої Британії.
«Як можна зблизити гравців і тренерів із уболівальниками? Лише фізично! Я давно мав запит від українців з Манчестеру влаштувати зустріч з Зінченком, який нарешті почав грати за МС. Гуртом вирішили, що найкраща локація -- це Український культурний центр Дніпро. Раніше в Манчестері було принаймні три великі соціальні українські заклади, зараз залишився один: виграв конкуренцію.
Ми у ФФУ розробили макет афіші, і її в електронному вигляді я розповсюдив у десяти найпопулярніших українських емігрантських групах Facebook. Фідбек був не надто бурхливим, проте я і не чекав епістолярної реакції. Головне, то кількість розшарень, а ці цифри з'явился одразу. Так влаштоване життя діаспори, у них все замішано на взаємоінформуванні.
Мені написав Григорій Корецький, з 21 року в Британії він 20-ть -- глорить за Манчестер Ситі. Він пообіцяв привести людей, чоловіків із волентерської організації Манчестера. Написав Стівен Бьорч. Його маленький син Брендон -- особистий фанат Зінченка. Проте живуть вони в Камборні, а то, щоби ви розуміли, крайня до Атлантики точка Англії, і приїхати не можуть і через далеку відстань, і через роботу, хоча і субота. Ми домовилися, що я надішлю їм підписані листівки поштою. В Англії то коштує менше фунту.
Сашко легко погодився на мітинг, проте трохи маявся, весь час перепитував, яка саме його роль? То вперше у житті хлопця відбувається персоніфікована подія його імені, і я навіть позаздрив цьому його хвилюванню. Сашко за два дні перед датою змінив час проведення зустрічі. До нього прилітали батьки на нагородження чемпіонів АПЛ-2017/2018 і він повинен був їх зустріти в аеропорту. Уже потім я побачив у інтернеті групове фото щасливої родини на полі стадіону Етіхад.
Я прилетів на острови за день повністю підготовлений. В моєму загашнику були вимпели та інші сувеніри ФФУ, картонні листівки для автографів, м'ячі на розігри та навіть персональні футболки з обличчям Зінченка, виготовлені приятелями-партнерами на замовлення.
Сашко приїхав на 15 хвилин пізніше призначеного часу, проте це лише підігріло інтерес людей. В очікуванні зібралося чимало малят, які стояли з підготовленими до розписів футболками, папірцями, телефонами. Моє враження -- Зінченко не очікував такої кількості людей. «Вони всі українці», -- запитав він мене? Я кажу: «Так, тут небагато прийшло, людей 200». Він зробив круглі очі.
Одна з менеджерок клубу, Оксана Ковалишин, провела гостя екскурсією закладом, за ними тяглися дітлахи... Сашку показали велику залу для забав, футбольний майданчик, ігрові кімнати, бар з прапором Манчестер Ситі і нарешті віддали його у розпорядження фанатів. Я забрав іще трохи уваги розіграшем атрибутики, ніхто не міг довго правильно відповісти на питання, в якому матчі українець вперше вийшов в АПЛ -- Суонсі назвали, напевно, з двадцятої спроби.
Цікава деталь, я ніколи не чув від Зінченка побутової української, проте він і говорив, і підписував усе саме мовою. Це нічого не значить, просто факт.
Черга на селфі та автографи була такою довгою, що я уже почав підганяти людей, все ж таки аеропорт росташований за містом в протилежному від центру напрямку на північ, а пробки на дорогах якраз утворюються починаючи з п’ятої години.
Уже біля машини Сашко сказав, що ніколи так багато одразу не підписував. Ну то нехай звикає, сьогодні він чемпіон, і я радий, що першими його з цим привітали саме українські уболівальники, які за кордоном, можливо, навіть сильніше за інших переживають за нашу збірну, за все українське.
Наступна серія проекту уже намічена -- Євген Коноплянка і організація українських фанатів Німеччини UaSupport у Дюссельдорфі. Це буде пізніше, влітку».
Ми у ФФУ розробили макет афіші, і її в електронному вигляді я розповсюдив у десяти найпопулярніших українських емігрантських групах Facebook. Фідбек був не надто бурхливим, проте я і не чекав епістолярної реакції. Головне, то кількість розшарень, а ці цифри з'явился одразу. Так влаштоване життя діаспори, у них все замішано на взаємоінформуванні.
Мені написав Григорій Корецький, з 21 року в Британії він 20-ть -- глорить за Манчестер Ситі. Він пообіцяв привести людей, чоловіків із волентерської організації Манчестера. Написав Стівен Бьорч. Його маленький син Брендон -- особистий фанат Зінченка. Проте живуть вони в Камборні, а то, щоби ви розуміли, крайня до Атлантики точка Англії, і приїхати не можуть і через далеку відстань, і через роботу, хоча і субота. Ми домовилися, що я надішлю їм підписані листівки поштою. В Англії то коштує менше фунту.
Сашко легко погодився на мітинг, проте трохи маявся, весь час перепитував, яка саме його роль? То вперше у житті хлопця відбувається персоніфікована подія його імені, і я навіть позаздрив цьому його хвилюванню. Сашко за два дні перед датою змінив час проведення зустрічі. До нього прилітали батьки на нагородження чемпіонів АПЛ-2017/2018 і він повинен був їх зустріти в аеропорту. Уже потім я побачив у інтернеті групове фото щасливої родини на полі стадіону Етіхад.
Я прилетів на острови за день повністю підготовлений. В моєму загашнику були вимпели та інші сувеніри ФФУ, картонні листівки для автографів, м'ячі на розігри та навіть персональні футболки з обличчям Зінченка, виготовлені приятелями-партнерами на замовлення.
Сашко приїхав на 15 хвилин пізніше призначеного часу, проте це лише підігріло інтерес людей. В очікуванні зібралося чимало малят, які стояли з підготовленими до розписів футболками, папірцями, телефонами. Моє враження -- Зінченко не очікував такої кількості людей. «Вони всі українці», -- запитав він мене? Я кажу: «Так, тут небагато прийшло, людей 200». Він зробив круглі очі.
Одна з менеджерок клубу, Оксана Ковалишин, провела гостя екскурсією закладом, за ними тяглися дітлахи... Сашку показали велику залу для забав, футбольний майданчик, ігрові кімнати, бар з прапором Манчестер Ситі і нарешті віддали його у розпорядження фанатів. Я забрав іще трохи уваги розіграшем атрибутики, ніхто не міг довго правильно відповісти на питання, в якому матчі українець вперше вийшов в АПЛ -- Суонсі назвали, напевно, з двадцятої спроби.
Цікава деталь, я ніколи не чув від Зінченка побутової української, проте він і говорив, і підписував усе саме мовою. Це нічого не значить, просто факт.
Черга на селфі та автографи була такою довгою, що я уже почав підганяти людей, все ж таки аеропорт росташований за містом в протилежному від центру напрямку на північ, а пробки на дорогах якраз утворюються починаючи з п’ятої години.
Уже біля машини Сашко сказав, що ніколи так багато одразу не підписував. Ну то нехай звикає, сьогодні він чемпіон, і я радий, що першими його з цим привітали саме українські уболівальники, які за кордоном, можливо, навіть сильніше за інших переживають за нашу збірну, за все українське.
Наступна серія проекту уже намічена -- Євген Коноплянка і організація українських фанатів Німеччини UaSupport у Дюссельдорфі. Це буде пізніше, влітку».